Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Агренєв-Слов’янський дати концерт у Празі. У Ляйп- ціґу грав у концертах Шопена — тоді зовсім незна ного і непризнаного у цьому осередку культу Мен- дельсона. Ще одним цікавим фактом його зв’язків з польською культурою є прослуховування у 1892 році дев’ятирічного Шимановського на прохання батьків. Лисенко передбачив його велике майбутнє. А на кілька місяців раніше Чайковський з захопленням слухав у Києві в авторському виконанні ’’Тараса Бульбу”. Справжній український патріот, постійно боря- чись з реакцією, з утисками царського уряду, Лисен ко глибоко шанував інші народи. Та зрозуміло, що найближчим йому був рідний. Його дуже хвилювала роз’єднаність українців. У 1869 році 27-річний музи кант пише до Львова до Олександра Барвінського: ”Я тієї думки, що нам, своїм кревним людям, однієї матері дітям, не варт, не личить роз’єднуватися, але скуплятися якнайміцніше. Велика необачність, що аж до сього часу такі малезні стосунки Галичини з Україною”. Саме знайомство з О. Барвінським стало першим кроком у подальших тісних зв’язках Лисенка з га личанами. Сталося це восени, 1867 року, коли по дорозі на навчання до Ляйпціґу Лисенко знайомиться з двадцятирічним Олександром Барвінським, редак тором студентської газети ’’Правда”, яку Лисенко згодом передплачував до Києва. На прохання Бар вінського Лисенко написав музику до ’’Заповіту”, що й стало поштовхом до його великої праці над озву ченням ’’Кобзаря”. З іншого боку, саме через Лисенка Барвінський знайомиться у Києві з передовими українцями. На початку 1890-их років він запрошує на голову Науко вого товариства ім. Шевченка у Львові В. Антоновича, а той рекомендує свого учня Михайла Грушевського. Від кінця 1880-их років почалося близьке знайомство композитора з І. Франком. Листувалися з ним всі визначні галицькі музиканти: Н. Вахнянин, О. Нижан- ківський, Ф. Колесса, С. Людкевич. Останній завжди з жалем згадував, що під час Першої світової війни пропали Лисенкові листи до нього. Та добре пам’ятав настанову в одному з них — щоб, навчаючись чужих здобутків, ніколи не забувати рідної музики, народ них джерел. Галичани глибоко поважали Лисенка, і святку вання 35-ліття його діяльности у 1903 році, мабуть, ніде не було таким урочистим, величавим і водночас щирим, як у Львові. Сам Лисенко залишив зворуш ливий спогад про це: ”Не встиг я в Підволочиську ступити на галицьку землю, як одразу опинився серед друзів і квітів. В Тернополі — знову промови і квіти, зустрічали сотні людей. Та то був лише поча ток. Під’їжджаємо оце до Львова. Бачу на двірці величезний натовп. Ну, думаю, сам цісар, Франц- Йосиф вирішив своєю персоною ощасливити львів’ян. Ото попав я у недобрий час. Вибираюсь з вагону вже став на східці. Коли дивлюсь, підходить до мене Н. Вахнянин, вітає. І люди кругом знімають шапки, співають многоліття. Тут я зрозумів, що то мене так зустрічають, що, виходить, я і є та ’’царська персона”. Не знаю, що відчувають царі, королі і принци в таких випадках, а на мене все це так подіяло, що я, наче у сні, вийшов з двірця і відбув до міста”. З нагоди цього ювілею відбулися концерти Ли сенка у філармонії і Народному домі при його участі як піяніста. Композитор був тоді гостем етнографа Володимира Шухевича під замком, на сьогоднішній вулиці Верховинській. Будинки Шухевичів та їх роди чів Барвінських межували, були ідентичними. В оби- двох родин бували визначні люди, але Шухевичі так перебудували свій дім, що там вже годі шукати слідів минулого. Натомість у частині будинку Барвінських (яка тепер, на жаль, належить чужим людям, а де повинен би бути музей), знаходиться сальон, в якому гостювали Леся Українка, Пантелеймон Куліш, мит рополит Шептицький. У 1903 році Лисенко слухав тут п’ятнадцятиріч ного Василя Барвінського і благословив його на шлях музики. В честь Лисенка того ж року у Львові було створене товариство та Музичний інститут ім. М. Лисенка. Роля цього закладу у культурному вихован ні нового покоління українців була дуже великою і триває до сьогоднішніх часів, адже тепер він існує як консерваторія. Ті львівські музиканти, які опи нилися після війни за океаном, створили там Інститут ім. Лисенка. Лисенко у своїй праці керувався принципом, який він висловив так: ’’Мистецтво, як і кожна путня справа, вимагає від людини всього життя, без остан ку”. Композитор працював так інтенсивно, що цього життя йому стало рівно на 70 років. Численною була делегація галичан, яка приїхала до Києва на його похорон восени 1912 року. Пам’ять про Лисенка живе й досі, бо знали його й любили не тільки музиканти-професіонали та інте лігенція, а увесь народ. Як писав Лисенко, ”це вели чаве поводження щирих до самозабуття галичан і буковинців... переходить границі усякої можливої уяви... Порушуюче враження справляло тото усе, а особливо, що й з народу свого селяни і селянки, підгіряни-буковинці, гуцули й гуцулки в чудових мальовничих строях разом з інтелігенцією сиділи за столами і брали участь у співах, вітаннях”. Тепер такі святкування, такий ентузіязм немож ливі. Це зрозуміло — в містах і селах мають іншу музику, шукають майже виключно розваги. Наш великий Лисенко забутий. Та чи назавжди? Чи не можливо його повернути? Адже люди його просто не знають. Прагнучи наблизитись до клясики, вони 4 ’’НАШЕ ЖИТТЯ”, БЕРЕЗЕНЬ 1993 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
