Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
СТЕФАНІЯ ПАВЛИШИН, професор, доктор мистецтвознавства. ЦАРСЬКА ПЕРСОНА” УКРАЇНСЬКОЇ МУЗИКИ ДО 150-РІЧЧЯ МИКОЛИ ЛИСЕНКА П ля кат, вручений Миколі Лисенку в 1903 році підчас його 35-річного Ювілею у Львові. The poster which was presented to Mykoia Lysenko in Lviv in 1903, commemorating 35 years of his work. 22 березня минуло 150 років від дня народження засновника української національної музики Миколи Лисенка. Ще за життя композитора його слушно порівнювали з Шевченком як за вагомістю творчости, так і за громадською ролею у пробудженні націо нальної свідомости. М. Лисенко своїм великим талан том зробив для рідного народу те, що було у даний час найважливіше: заклав основи його професійної клясичної музики. Очевидно, що Лисенко не був тут першим: укра їнська професійна музика налічує декілька сторіч, у XVIII сторіччі її клясиками були Бортнянський, Бе- резовський, Ведель. Однак у ХІХ-му, коли настав час пробудження націй і вони творили свої незалежні національні культури, Микола Лисенко зайняв в українській музиці таке ж місце, як у російській Глінка, в чеській Сметана, в польській Монюшко. Він створив підвалини нашої національної культури, фун дамент, на якому засновуються і її сьогоднішні осяг нення. Величезна роля Лисенка не тільки у компози торській творчості, але й в його артистичній діяль ності музиканта-виконавця — диригента і піяніста, в науковій фолкльористичній праці, нарешті, у гро мадській сфері національного пробудження, що за хоплювало ціле його життя. У творчості Лисенко охопив провідні жанри своєї епохи і заклав їх основи для дальшого розвитку в українській музиці. Таким була, насамперед, опера, без якої в епоху романтизму не можна було уявити існування національної культури. 1820 року Вебер виставив німецьку національну оперу ’’Вільний стрі лець”, за ним пішли слов’яни. Українська музика мала й попередньо спроби народної опери, не рахуючи клясичної — Бортнянського і Березовського. Вже Котляревський назвав ’’Наталку-Полтавку” оперою, хоч насправді це була п’єса з музикою, ’’співогра”, як здавна називали такий вид театральної вистави на Україні. Тільки в редакції Лисенка ’’Наталка-Полтав- ка” набула свого сьогоднішнього вигляду, як, до речі, і ’’Запорожець за Дунаєм” в редакції Людкевича. Сам Лисенко створив протягом свого життя найріз номанітніші зразки опери — від оперети ’’Чорномор ці” до опери-сатири "Енеїда”, від ліричного жанру до героїчної епопеї, нарешті, дитячі опери: ’’Пан Коцький”, ’’Коза-дереза”, ’’Весна і зима”. Не випадково найвизначніші його опери написані за сюжетами Гоголя, котрого Лисенко вважав україн ським письменником, бо ж дійсно ніхто більше не передав багатства, різноманітности і глибини україн ського життя. Російська мова, якою користувався письменник, Лисенка цілком не дивувала: її вживали і через заборону української, і через на той час більшу гнучкість, виробленість, нарешті, через інерцію, звич ку. Адже Шевченко писав повісті по-російськи і так само провадив частину своєї кореспонденції. Сам Лисенко, який вдома був змушений розмовляти по- французьки, листувався з батьками російською мо вою. Українську пізнавав тільки в сільському оточенні у дитинстві та під час літнього відпочинку на рідній Полтавщині. А далі прийшло захоплення Шевченком, яке тривало вже до кінця життя. Ще у пору навчання в Київському університеті 2 ’’НАШЕ ЖИТТЯ”, БЕРЕЗЕНЬ 1993 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top