Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
го полум’яні вірші. При цьому, як правило, не обходи лося без пісні. Могутня мелодія ’’Заповіту” щоразу розносилась над Чернечою горою, заспівувачем зав ше був Ядловський. Багатьом відвідувачам дарував власноруч різьблені сувеніри, ставлячи дату й на пис: ’’Могила Т. Г. Шевченка”. Переважно це були дерев’яні ложки. Навіть у найтяжчі роки ревний охоронець не по лишав могили поета. З болем у серці дивився, як жандарми розганяли людей, що зібралися відсвят кувати столітній ювілей Тараса Шевченка. Як не силкувалася канівська поліція з вартового ’’зробити” донощика, але їй це не вдалося. Ядловський часто сам переховував політично неблагонадійних. Отож, за охоронцем ’’бунтівного місця” (так називала жан дармерія могилу Шевченка) було встановлено постій ний негласний нагляд. Не залишив Іван Ядловський свого поста і в роки першої світової та громадянської воєн. Багато довелося пережити, коли білогвардійці, зокрема де- нікінці, хотіли поглумитися над священною могилою. Але Іван Ядловський, ризикуючи власним життям, завше ставав на її захист. ...Влітку 1923 року на могилі поета врочисто бу ло відкрито перший пам’ятник. Івану Ядловському висловили від держави, всього українського народу щиру подяку. Така увага вельми схвилювала Івана Ядловського, й він не втримався — заплакав від радости... Великою любов’ю до творчости Кобзаря пройня лися і діти І. Ядловського. А їх, за спогадами су часників, було двадцять. Одну з його дочок відві дувачі тепло називали ’’сторожихою могили Тараса Шевченка ”. Її портрет увічнив український худож ник В. Розвадовський. Із цього полотна невдовзі зробили листівку і видрукували масовим тиражем. Чимало спогадів про Івана Ядловського знахо димо у відомих діячів науки і культури України. З ним свого часу зустрічалися Іван Нечуй-Левицький, Михайло Коцюбинський, Леся Українка, Василь Сте- фаник, Ольга Кобилянська та багато інших майстрів слова. Михайло Коцюбинський у нарисі ’’Шевченкова могила”, зокрема, писав: ”У світлиці тій можна пере ночувати, попросивши у сторожа свіжого сіна. В ньо го ж можна дістати що-небудь з’їсти...” З особливою повагою до народного охоронця ставився і Семен Скляренко. У збірці ’’Три респуб ліки”, яка вийшла 1930 року, письменник відмічав: ’’Дідова пам’ять — книга, мільйони облич, тисячі екскурсій, сотні пароплавів, тисячі обіцянок — усе це треба запам’ятати, до пам’яті-книги записати. Але рідко книга помиляється, дід Іван усе пам’ятає до бре”. В іншому творі — ’’Сторож великої могили” — пояснював: ’’Історія Ядловського — це історія моги ли поета”. Тепло й щиро відтворила образ невтомного охо ронця у своєму вірші і Я. Мазуркевич — сестра Се мена Скляренка: Сивенького старого дідуся Запам’ятали люди на могилі, Він всіх гостей привітно зустрічав, Знаходив кожному слова ласкаві, щирі... ...До останніх днів свого довгого і неспокійного життя (прожив Іван Ядловський 83 роки) він незмін но клопотався біля могили Тараса Шевченка. Його останнім заповітом було — поховати на Чернечій горі. Піднімаючись на стрімкі узвишшя цього священ ного для кожної людини місця, де спочив геніяльний син українського народу, ми разом з тим віддаємо шану й повагу цій скромній і благородній людині, яка все своє життя присвятила Великому Кобзареві. Лев Ґец (1896—1971). Дім музею Шевченка в Києві (з под вір’я), — рисунок, 1969 р. L. Getz (1896—1971). Back of the Shevchenko Museum in Kyyiv — drawing, 1969. Нотатки мистецтва, ч. 29, грудень 1989 p. ’’НАШЕ ЖИТТЯ”, БЕРЕЗЕНЬ 1993 17
Page load link
Go to Top