Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Україні було рядження як елемент сміхової культури і рудимент давніх вірувань у захисну, відлякуючу силу підставних, ряджених персонажів. Таке святкове рядження зберігалося в окремих регіонах, насампе ред центральних. Скажімо, на Полтавщині, за руко писними архівними джерелами, на Заговини наряд жали жінку як стару бабу з довгою до п’ят косою, яку виплітали з конопляного прядива. З ’’бабою” танцювали, навколо неї приспівували, потім виганяли в сіни, а впускали в хату жінку, наряджену в ’’ста ренького дідуся”. За поясненнями самих селян-опо- відачів, це ніби виганяли Масницю, а впускали Піст в образі старенького дідуся, щоб Піст видавався ко ротшим. На Кіровоградщині наряджені імітували весільні обряди, співали сороміцьких пісень та грали на імпровізованих народних інструментах: рублі (прилад для прасування сорочок), качалці, затулі від печі, покришці від горщика. На Масницю зберігався також дуже давній еле мент обряду — водіння танку по селу зі співами. На Слобожанщині (Сумщині, Харківщині) жінки водили ключовий танок, що мало назву ’’водити цапа”. Хо дили по селу, взявшись за руки, і співали: По вулиці по широкій, По мураві по зеленій, Скаче-пляше сім павичів — Сім павичів, сім молодців. Ладо, Ладо, Ладо моє. Перший павич Іванко... М’ясницю особливо святкували на кожній вулиці, на кожному кутку, переважно з сусідами, ходили в гостину до молодих родин, що одружилися у М’ЯС НИЦІ, щоб звикали до громади. Обов’язковим також було гостювання молодої пари у тестя і тещі. Вони ходили з подарунками на вареники до батьків. По перемінно у сусідів, родичів, кумів варили вареники з сиром, локшини, пекли млинці, гостювали. А яке гостювання без пісень і жартів! По вулицях, у хатах виспівували чоловіки, які приєднувалися до жіночої громади: Молодії молодиці, завтра празник у нас, Ховайтеся у соломі, а ми найдемо вас. Молодії молодиці, щось, я вам іскажу: Наваріте вареників, а я сиру принесу. Молодії молодиці, порятуйте мене, На полиці паляниці, нагодуйте мене! Жіноча роля у святі була домінуючою. У цей день жіноцтву прощалося пригублення чарки. Це відбито і в спеціяльних колодійних піснях, які зберег лися більше на Волині та Поліссі. Ось одна з них: Чому мені горілоньки не пити, Коли в мене хорошії діти: Єден син доріженьку мете, Другий син доріженьку мете, Третій син двері одчиняє, До милої стиха промовляє: "Не будь, мила, та упряма, Як наша мати з корчми п’яна; Постели їй постельку м’ягкеньку, Положи стиха, помаленьку. В обрядах Масниці можна вбачати культи вми раючого і воскресаючого божества рослинности. Про це мовить помітна і переважаюча жіноча функція свята (обрядове рядження, ритуальні танці), що сим волізувало плодовитість і врожайність. Про це свід чать ті ж ритуальні танці жінок по колу "дрібненько”, щоб родили льон та коноплі. До цього ряду від носиться і жіноче наряджання. На Звенигородщині жінки перебиралися за козаків і в’їжджали до хати на справжньому коні або імітували коня, заміняючи його палицею. Перебрана за козака жінка одягала штани, наклеювала вуса, одягала шапку і обов’язково підперізувалася житнім перевеслом, що мало спри яти росту жита і врожайности. У Сиропусний тиждень не можна прясти, бо міль поїсть як не прядиво, то одяг з нього. Не можна на сирному тижні прясти ще й тому, щоб у сирі та м’ясі не заводилися червяки. В останній день Масниці ходять зранку миритися з усіма, з ким у сварці, щоб не мати на Піст ворогів, бо це великий гріх. Тому й називають цей день ще й Пущення. Масниця символізує перехід від зими до весни і тому, за звичаєм, у цей день поминали у церкві померлих родичів, роздавали пиріжки прочанам, старцям, а подекуди залишали на ніч у хаті на покутті вареники зі сиром, млинці, щоб їли "діди”, себто предки. Шанування померлих мало сприяти вчасному приходові весни. Коли ввечорі на Масницю лягали спати, то клали за ясна шматочок сиру, на другий день ховали його в хустинку, а на Великдень брали до церкви, щоб побачити і впізнати відьму. Бо відьма неодмінно буде просити того сиру, схоче купити, і якщо не продати, то матимеш силу над нею і вона не посміє вже у тому дворі шкодити. А на Звенигородщині дівчата на Масницю спали зі шматочком сиру у роті з останнього вареника, щоб їх швидше посватали. Перший понеділок після Масниці зветься "полос- козуб”. У цей день сплять довго, щоб швидше Піст "старівся”. Вставши, жінки мили окропом усе домаш нє начиння від скоромного. Чоловіки йшли вітати сусідів з Великим Постом і влаштовували гулянки, на яких пили по "добрій” чарці — ’’полоскали зуби” від сиру і масла. На закушування готували певні страви: хрін з буряковим квасом, картоплю в кожуш ках (у лушпині) та обов’язково пекли прісні коржі на воді, які звуться ’’жиляниками”, що закріпитися на Піст. Подекуди їх пекли з кислою капустою, а частіше без начинки. Тому й весь тиждень зветься жилавим, а особливо так звуть перший день Посту —’’жилавий”, ’’жиляний” понеділок. Жінки у жилавий понеділок не ходили в гості, бо це вважалося недоброю ознакою 14 ’’НАШЕ ЖИТТЯ”, БЕРЕЗЕНЬ 1993 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
