Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
яких ’’істотною площиною жіночої проблеми” та "центральним пунктом жіночого руху” є відношення до сексуальних справ. Ніколи не погодимося на таке розуміння жін. руху. На нашу думку жінка не є тільки половою істотою, її призначення людини виходить поза її призначення полове, як жінки і матері. Вона має власне, безпосереднє відношення до людства, як людина, а не лише посереднє через свою функцію продовження людського роду. Ми маємо відношення до життя народу, а не тільки через наших синів, яких приводимо на світ. Це почуття безпосереднього звяз- ку з долею Народу — звязку, для якого материнство і вузькі рамці родинного круга не є одиноким ви словом, було й є джерелом українського жіночого руху. Ставлячи високо післанництво матері, ми рівно часно поборюємо вузький еґоїзм родини та всі її асоціяльні тенденції, які добро найблищих ставлять вище від добра загалу. В наших очах українська мати — ’’матер патріє”, мати батьківщини, мати свого народу, якої обовязки не кінчаються на порозі власного дому. Бо як не можна повести кордонів між інтересами родини і народу, так не можна відмежувати від себе материн ських і громадських обовязків жінки. Будьмо грома дянками в чотирьох стінах нашої хати, будьмо мате рями в суспільному житті — ось наше розуміння материнства і ось рівночасно наша — так би мовити — жіноча політична програма. Яка ясна і проста вона, а рівночасно, яка богата у зміст, як вона підходить для жінок усіх суспільних шарів і всіх світоглядів, як легко її примінити до ріжних життє вих і політичних умовин! Чи треба розроблювати цю програму на поодинокі тези? Чи треба ближче по яснювати, що значить бути нею на кожному кроці буденного життя, у кожному слові і кожній думці, — бути громадянкою у відношенні до своїх найближчих, а передовсім до своїх дітей? Чи треба говорити, які обовязки накладає на нас таке розуміння ролі матері в напрямі витворення відповідної домашньої атмо сфери, яка була би противною проти напору всіх денаціоналізуючих і деморалізуючих сил? В умовинах нашого політичного життя — бути громадянкою в себе дома — це значить передовсім: вкорінити в дитину від її ранньої молодости, впоїти в ціле наше родинне оточення найглибше переконання, що добро одиниці мусить бути підпорядковане щастю загалу і що доля одиниці звязана нерозривно з долею Нації. Нема для нас — ні для наших най ближчих — вигідного життя, нема особистої карієри, нема власного щастя, як довго страждає Батьків щина. Мусимо витворити в себе дома своєрідний український етос і ерос та зробити їх начальними наказами української родини. І мусимо ще вкорінити в наші діти почуття гордо- сти, що вони українці. Бо ми, українські жінки, які природою призначені на те, щоби давати життя ново му українському поколінню — віримо в отеє життя! Ми віримо у народ і його невмірущі сили, віримо в повну побіду нашої національної справи. І тому не дозволимо, щоби в душі наших дітей вкралася зневіра і не допустимо, щоби вони могли зійти на шлях апостазії від національного ідеалу. А наша програма в громадському житті? — Де шукати напрямних для нас, жінок в часах загального хаосу, безладдя і розкладу? Може це 5 перед 12-ою, а наші брати чоловіки розсварені, розбиті. Що нам робити? Що робити, щоби мати право сказати про себе: ”Я йду з народом, а народ зі мною”. У глибині непомильного материнського інстинкту шукаймо відповіді на ці запити. Будьмо матерями в суспільному житті. Наша політична місія звязана з нашою біольоґічною ролею, як родительок і опікунок нових поколінь. Наша роля в громадянстві — це діяльність у напрямі зберігання, скріплювання та уздоровлювання українського життя. Українське життя — яке воно нам близьке і дороге, оскільки ближче нам матерям, ніж чоловікам. Український нарід нами приведений на світ, нами вигодований, нашими раменами виколисаний, звяза- ний нами тисячними підсвідомими взаєминами. Хто більше може бути свідомий живої єдности в подвій ному значінні: через кордони і через усі внутр. колотнечі, — як не ми його матері. І тому нема для нас під цю пору важнішого завдання, як плекання тієї єдности. Єдність через кордони — це соборність духа, єдність через усі непорозуміння і противенства — це внутр. консолідація громадянства. ’’Заключіть пакт неаґресії, внутр. перемиря — зверніть усі зусилля на зовні, на конструктивні цілі, замість на взаїмне поборювання” — це домагання мусимо поставити рішучо до громадянства: Ми хоче мо взяти на себе половину відповідальности за долю народу — поділіться нею з нами. Батьківщина нас потребує, вона потребує матері. Не тільки її тепла і мягкости, її ніжности і вирозуміння, але потребує також материнського дбайливого ока, материнських запопадливих порядкуючих рук, материнської інтуїції і потребує материнськости в значінні духової косміч ної сили. Український нарід може і буде жити тільки тоді, коли у свою службу запряже поруч чоловічих також духові і моральні сили жіноцтва. ("Діло”, 28 червня 1934). Вчорашнє (167) число "Діла" підпало знова конфіскаті. Цим разом за півтора рядка і за два слова з промови п-і І. Павликовської та за одно слово з промови сен. О. Кисі- левськоі. Крім того за три слова з інавґураційноі промови пос. М. Рудницької, виголошеної при відкритті Україн ського Жіночого Конґресу. Тому, що конфіската прийшла пізно в ночі, другий наклад могли ми видати щойно у вівторок рано. Це вже 29-а з черги конфіската нашого орґану в цьому році. 20 НАШЕ ЖИТТЯ”, ЛИПЕНЬ-СЕРПЕНЬ 1993 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top