Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
ПРОМОВА ГОЛОВИ СОЮЗУ УКРАЇНОК МІЛЄНИ РУДНИЦЬКОЇ при відкритті Українського Жіночого Конгресу в Станиславові дня 23 червня 1934 р. (Закінчення) Маємо в Галичині кільканацять українських при ватних, або коштами українського громадянства утримуваних середніх дівочих шкіл: Гімназій і учи тельських семинарій. Управа всіх тих заведень спо чиває в руках мужчин. В інших краях жіноцтво тому 50 літ почало боротьбу за свої права від питання управи дівочих шкіл, виходячи з цього слушного становища, що жінці належить рішаючий вплив на формування психіки дівчат та що відповідне вихо вання молодого жіночого покоління є першою умо- виною для успіхів жіночого руху. В нашому грома дянстві ця справа навіть не прийшла на порядок... Другий приклад. В Рільничій Палаті, яку влада утворила недавно у Львові, є окрема секція жіночого домашнього господарства. Ця секція складається тільки з жінок, але є в ній і один мужчина. Цей мужчина репрезентує українських господинь, бо наші господарські установи нам українським господиням, на сором, а собі на сміх — виделєґували до Рільничої Палати самих чоловіків і ні одної жінки. Може хто подумає, що всі ті приклади беремо з життя цього покоління жінок, яке ще не кінчало високих шкіл і тому не розпоряджає відповідно кваліфікованими силами та, що коли молодше жіноче покоління увійде в громадське життя, відносини покращають. Тут із жалем треба ствердити, що жінки, які в останніх роках покінчили студії, є елементом менше громадськи активним, ніж старші громадянки, а також, що участь і вплив наймолодшого жіночого покоління на терені студентських організацій та ідеольоґічних гуртів молоді в порівнанні з ролею, яку грали в житті молоді перед війною наші перші студентки, це радше крок назад, ніж вперед. Так виглядає т. зв. жіноча рівноправність у Гали чині. Мабуть не інакше і не краще стоїть з нею справа на інших українських західних землях, на Волині, на Буковині, на Підкарпатті. Чи з уваги на такий стан правильний є погляд тих, які жіночий рух вважають анахронізмом? Чуємо дальше закид, що жіночий рух разом з жіночими організаціями це — буцім то відмежування жінок в окрему жіночу суспільність — шкідливе для самого жіноцтва та для цілого громадянства. На це відповідаємо: Ніколи український жіночий рух не проповідував ізоляції жіноцтва від загалу громадян ства, а навпаки від самих своїх початків свідомо і доцільно змагав до того, щоби українське жіноцтво стало живою і якнайбільше активною частиною Нації. Ясно і недвозначно застерігалася проти інсинуацій поділу на жіночу і чоловічу частину Н. Кобринська, яка ще в 1887 р. писала: ”Ми не думаємо відчужу ватися від мужчин на полі загальних стремлінь та ізолювати жіноче питання від інших суспільних зав дань”. За Кобринською зясовували ми це становище десятки і сотки разів, воно зафіксоване в статутах жін. товариств у резолюціях щорічних загальних зборів Союзу Українок, зїздів, анкет, у тезах рефера тів, у десятках статтей. Звідкиж лунали і лунають гасла: ’’жінки ставайте до боротьби з безграмот ністю”, "жінки основуйте діточі садки”, "жінка в кооперацію”, "жінки вступайте в політичні партії”, ’’жінки йдіть лавою до виборів” — як не з С. У. ? Хто підготовляв і підготовляє українське жіноцтво до громадянських завдань, хто мобілізує його сили, активізує його енергію, як не жіноча організація. Всі загально-національні акції і потреби находили все найживіший відгук у жіночих організаціях і їхніх членах. Жінки зорганізовані в жіночих товариствах є рівночасно найдіяльнішими в усякій громадській роботі. Бо ніколи не стояли ми на становищі, що жіноча організація — це одинокий терен громадян ської діяльности жінки та що співпраця в жіночому товаристві звільнює нас від інших громадських обо- вязків. Навпаки — у програмах українського жіночого руху звучало все: Окрема надпартійна організація і одночасно участь у загальних громадських установах та політичних партіях. Окрема жіноча організація для перевиховання широких жіночих мас, для зясу- вання жінці її ролі у змаганнях Нації. Праця в спільних організаціях і політичних партіях разом з мужчинами — бож це є шлях, на якому українська жінка може безпосередньо впливати на українську дійсність. Як пояснять противники окремих жіночих організацій факт, що наші загальнонаціональні установи через десятки літ не вміли втягнути жіноцтва в суспільне життя? Бо якже могла українська жінка, як може українська селянка ще й сьогодні перескочити в громадянське життя без посередництва жіночої ор ганізації? Так само нестійний закид егоїзму, звернений в сторону українського жіночого руху. Ніколи україн 18 "НАШЕ ЖИТТЯ”, ЛИПЕНЬ-СЕРПЕНЬ 1993 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
