Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Найважливішою подією у календарі українців були і є різдвяні свята. Готуються до них урочисто. Важлива роля при цьому належить столу, за яким збирається уся сім’я. Вірили у майбутній урожай — тож стіл угинався від їжі. Господиня заздалегідь заготовляла продукти, щоб у свята на столі був пов ний достаток. Підготовка до Свят-вечора має традиційний характер. На Свят-вечір не можна сваритися, карати дітей, одні одним прощають усі кривди, навіть най більшому ворогові. Перед вечерею всі милися джерельною водою, щоб змити свої провини. До хати вносили сіно, час тину стелили на столі, а решту — під столом. Стіл застелюють сніжнобілим обрусом. На рогах стола кладуть під обрус по головці часнику, який має оберігати від хворіб. На одному розі — горіхи, аби була дружба в родині. Бож говориться у приказці: ”Так любилися, що навіть горішком ділилися”. На іншому розі клали яблука — аби був урожай в саду. Головка маку, покладена на розі стола, символі зувала гроші і достаток. Соломою застеляли підлогу — на добробут, який повинен бути в хаті. По соломі розсипали горіхи, яблука — дітям на втіху. Діти дуже радо сідали під стіл, бавилися горіхами і кудкудакали — аби кури добре неслися. Як кури починали квокта ти, то з цієї соломи укладали для квочки гніздо, накладали яєць, щоб вона вигріла якнайбільше кур чат. Усе, що робилося на Свят-вечір, було пов’язане з повір’ями. Старші люди під час вечері витягали стеблину сіна і ворожили собі на довголіття. Перед вечерею до хати урочисто вносять сніп жита, який називають ’’Дідухом”. Це міг бути також сніп вівса або пшениці, в залежності від традиції місцевости. Дідуха клали між центральною стіною і вікном. Кожен із членів сім’ї закладав нову дерев’яну ложку Дідухові за перевесло, яку витягали перед вечерею. Немиті ложки після вечері знову закладали за перевесло. На другий день ложки вибирали, мили і вже більше не клали Дідухові. На Свят-вечір була обов’язковою пісна їжа —без м’яса, молока і товщу. Всі страви готувалися на олії. Страви на Свят-вечір складалися на різних теренах з різної кількости — з 12, 9, 7 страв. Головною стравою, що дійшла до наших днів, є пшениця —кутя з маком. Походження куті пов’язане із щоденною їжею зі зерен пшениці, маку і меду. Мак і мед з давніх-давен були символом багатства і здоров’я в сім’ї. Простота приготування куті, її добрий смак і ситність зберег лися в обряді під час різдвяних свят. До нинішніх днів технологія приготування куті не змінилася, не змінився і спосіб варіння. Вибирали найкращі зерна пшениці, сушили, поливали гарячою водою та пі- хали-обтовкали в ступі, а тепер втирають в макітрі (керамічній мисці). Кутю називають також "дзьобан- кою”, ’’коловатнею”. Кутю треба приготовляти разом з дітьми, щоб збереглася традиція, яка триває віками. Кутю кладе в новій мисці з дерев’яною ложкою на стіл хтось з молодих і нежонатих — син або внук. На застеленому столі перед Свят-вечором кладеться два колачі — один на одному: один для Маланки, другий — для Василя. Вони повинні лежати на столі до Нового року. Вся родина з великим піднесенням чекала появи на небі першої зірки. Якщо ніч була зоряна, то вважалося, що буде врожайний рік. Тоді засвічували воскову свічку і всі голосно молилися. Після молитви згадували поіменно всіх померлих, які відійшли з родини, а також друзів. За повір’ям, душі померлих родичів приходять на Свят-вечір. До вечері кладеться для них окремий таріль і ложку. Після вечері на столі залишається їжа і кутя — як доказ доброї пам’яті про померлих. Перед вечерею нарізають маленьку булочку — ’’проскуру”, що посвячена в церкві, на маленькі гріночки. До тарільчика налива ють розтопленого меду і обкладають грінками — залежно від кількости присутніх на вечері. По молитві голова сім’ї підходить до кожного з тарільчиком від повідно до віку, з побажаннями доброго здоров’я і довголіття: синам — щоб добре поженилися, дочкам — щоб мали добрих женихів. Кожен бере гріночку, вмакає у мед, дякує за побажання і цілує в руку. Якщо має якусь провину, то просить вибачення. Сіда ють тоді до вечері. Розпочинає трапезу найстарший член родини. Залежно від традиції, одні починають вечерю з куті-пшениці, інші — кутею закінчують. Пасічник першу ложку куті підкидає до стелі: скільки зерен куті затримається, то настільки збільшиться у пасіці роїв. Наступна підкинена ложка куті ’’пророкує” кількість кіп нажатого збіжжя. Коли гасили свічку по вечері, всі тихенько сиділи, щоб дим потягнувся рів ненько, що віщувало благодать протягом року. Якщо дим розходився по хаті, слід було чекати невдачі. По вечері залишки страв дають тваринам, бо вірили, що в різдвяну ніч вони розмовляють людським голо сом. Про традиційну підготовку до Свят-вечора спі вається у коляді: Ґазда, ґаздиня там походжають Та походжають, стіл накривають. Ґаздиня стелить скатерть шовкову, А ґазда світить свічку воскову. ’’НАШЕ ЖИТТЯ”, СІЧЕНЬ 1993 З ДАРІЯ ЦВЕК СВЯТ-ВЕЧІР
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
