Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Якось кілька днів перед святами він з листом у руці до лікаря зайшов. — Панове ще певно такого листа і такого високо го адресата не читали, — сказав до граючих старшин. — Ануте, нуте, прочитайте! І поштар читав: ”До Пана Бога в небі”, це адреса. А титул: ’’Отче наш, іже єси на небесіх", а лист: ’’Свєта йдут, а мама ходе і плачут. Та як не плакати, коли нас так тая война кривдит”, — і так дальше аж до кінця. Слухачі зразу сміялися, але чим далі, тим більше їх лиця поважніли. — Так воно, так, навіть діти терплять, — зідхав лікар. — А кілько їх погибло! — А кілько ще погибне! — Або виросте, як той хабуз! Сотник папіроску від папіроски закурював. — І що ж ви, пане почмайстер, зробите з тим листом? — спитав. А що ж я можу зробити? До Бога не понесу. Я того хлопця, що писав, знаю. Йому ще й шість літ нема, а вже мудрий, як старий. — І все таки пише. — Ще й як. Як хочете, то візьміть собі цей документ часу до свого воєнного архіву. Сотник надумувався хвилину. — Ні, панове, ми зробимо ось що. Пане товаришу, — звернувся до адьютанта, — напишіть прохання до команди, щоб Федя Крутого відпустили на свята додому і долучіть цей лист. І Федь Крутий прийшов додому на свята. Приніс консервів, цеголку чаю і два фунти цукру. Обтулив загатою хату, полатав якось розбиту стайню і притаскав з ліса патиків. Крутиха пообтирала сльози, Ганька перестала ревіти, бо за неї теля в стайні ревіло. Як сіли до святої вечері, то Петрусь не втерпів: —Я щось знаю, — почав, але вкусився за язик і тільки на образи вдячним оком дивився. СВІТОВА КООРДИНАЦІЙНА ВИХОВНО-ОСВІТНЯ РАДА А ДЕ СВЯТИЙ МИКОЛАЙ? ПИТАННЯ: Дорога Пані Любомиро! Посилаю дві вирізки з української преси та англо мовного тижневика з дописами про різдвяну ’’Ялин ку”, яку влаштувала українська школа. Є теж і знімок досить великої групи дітей: хлопчики — у вишиваних сорочках, а дівчатка — у вишиваних блюзочках. Різдвяна програма включала гостину з варениками, коляди, віршики і несподіванку — Санта Клавса з подарунками. Ця остання частина програми мене дуже вразила — невже українській школі забракло наших чудових традицій, щоб позичати Санта? А де ж виховний засіб? Що ви на це? Ярина ВІДПОВІДЬ: Шановна Пані Ярино! Ви маєте рацію. У нас таке багатство різдвяних традицій, що не треба запозичувати чужого обез- духовленого Санта. Мабуть, вчителі цієї школи за були, що завданням української школи є не тільки навчати дітей читати й писати, але головне — при- щіплювати в молоденьких душах українську духовну культуру, частиною якої саме і є традиції. Наші діти живуть в оточенні з перенаголошенням матеріяльних вартостей, перенасичені всяким добром, і тому треба використовувати кожну нагоду, щоб протидіяти ма- теріялістичному наставленню і посилювати ідеаліс тичні нахили. В цьому випадку дуже влучно було б познайомити дітей з постаттю святого Миколая, який є уосібленням християнських чеснот — безкорисли вого творення добра іншим, потребуючим. І подарун ки святий Миколай теж міг би роздавати дітям, зазначуючи, за які чесноти чи добрі вчинки дитина одержує їх. Ось Івась за те, що добре вчиться, Маруся — допомагає мамі в домашній праці, а Ромчик про читав історичне оповідання тощо. Сподіваємось, що організаторки згаданої ’’Ялинки” прочитають наші доброзичливі поради і візьмуть їх до уваги при майбутній ’’Ялинці”. Бажаємо їм успіхів у відповідаль ній праці з нашою молоддю! Любомира 16 ’’НАШЕ ЖИТТЯ”, СІЧЕНЬ 1993 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top