Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
ЛЕСЯ УКРАЇНКА І МУЗИКА СВІТЛАНА КОЧЕРГА, науковий співробітник Музею дореволюційної культури Ялти Що таке дар Божий? Звідкіль ця могутня сила хисту в тендітної жінки? Чому вінки зі слів, які сплела вона колись безсонними ночами, досі заворожують наші серця, будять думку? Питання, питання... Хвилями напливають вони, коли заглиблюєшся у творчість поетки, ім’я котрої є водночас іменем кожної з нас — УКРАЇНКА. І мимо хіть починаєш шукати відповіді між рядками її твор чого та епістолярного надбання, що уявляється мені величним Храмом на площині нашої духовности. Тож спробуємо ще раз зайти до цього Храму і послухати там музику, яку залишив нам у спадок ритм серця Лесі Українки. Джерела кожного таланту, безперечно, криються в неординарному сприйнятті світу. Леся була об дарована здатністю сприймати реальність крізь призму мелодій. Окремими нотами, мотивами, акор дами, гармоніями опадали в скарбницю її емоційної пам’яті найсильніші враження і згодом давали пое тичні сходи. Оці ’’музичні зерна” у своїх віршах найчастіше називає "піснями”, як от: Ми слухали пісню морського прибою, — Хто чув її раз, не забуде повік. (1,т. 1,с. 164). В чарівний спів, звуки ліри і бандури пере творювались в її сприйнятті слова про омріяну волю, котрі доводилось чути ще дитиною від старших. І не всує проливався той ’’золотий дощ” пісень, випивала його спрагла уява майбутньої поетки, щоб через роки знову і знову черпати в ньому надхнення: І та мелодія не м оже заніміти: не раз, як тільки лист од вітру зашумить чи блиснуть проти сонця ярі квіти, вона зненацька в думці забринить. Неначе хто її поставив на ст орожі. мати, які не обмежували своїх відвідин до домівок ’’прогресистів”, а відважувалися (ну добре, їм до ручали) переступити пороги охочих гостити їх "бур жуазних націоналістів”, велика частина громади не щадила злости й критики на тих зустрічальників, засуджуючи їх навіть у зраді національних інтересів. А нині ті самі діячі і подібні їм є в керівництві країни, і залі діяспори переповнені охочими зустрітися з ними. Виглядає, що ті, які ’’зустрічалися” в шістдеся тих роках, таки не були верблюдами. Часи змінилися? Так і ні. Нещодавно дипломати України у Вашінґтоні були засипані сотнями листів, листів з обуренням, з надмірною злістю, бо пред ставник уряду України вів пресову конференцію в американській столиці російською мовою. Як згодом щоб душу в кож дий час будить від сна... (1, т. 1, с. 186). Читаючи ці рядки, розуміємо, що поетове "Я на сторожі коло їх поставлю слово” (Т. Шевченко) може народитись лише тоді, коли Хтось раз-по-раз посилає на сторожу його душі музику чи якесь інше знамення і тим самим позначає його як мистця. Отже, якщо вдатися до наукової термінології, у творчості Лесі Українки присутній феномен "творчого автономного комплексу” (за Карлом Густавом Юн- ґом), тобто періодичне вторгнення імпульсів без- свідомого у свідомість авторки. Тому непереконли вим мені здається твердження дослідників Р. Ради- шевського та О. Ставицького, що в самих назвах віршів або циклів поетки — ’’Мелодії”, ’’Ритми”, ’’Не вільничі пісні”, ’’Осінні співи”, "Пісні про волю” — відбитий її свідомий погляд (підкреслення моє — С. К.) на світ через музику” (2, с. 11). Радше схильність до музичних образів у доробку Лесі Українки про диктована надособистісним, що виступає за межі силового поля свідомости. Музична обдарованість Лесі Українки, що так яскраво проявила себе в шатах поетичного слова, була підкріплена і випещена ґрунтовною музичною освітою. Сім’я Косачів створила всі умови, щоб діти оволоділи музичною грамотою. Коли Лесі виповни лося 5 років, батьки купили для неї фортепіяно. А в дев’ятилітньому віці, в Луцьку, дівчинка почала бра ти лекції музики. Її першою вчителькою була бать кова сестра Олександра. Стосунки між лагідною, доброю ’’тьотею Сашею” і маленькою Лесею відзна чалися щирою прихильністю. Продовжила вдосконалювати свою гру на фор- тепіяні Леся Українка в Києві під керуванням Ольги Деконор, першої дружини Миколи Лисенка, котра як пояснила амбасада, представник уряду, який приїхав на важливі переговори до Вашінґтону у справі сільськогосподарських продуктів, ще не знає україн ської мови — він росіянин і громадянин України. Але в цьому інциденті є й позитивний аспект — він ще раз довів силу преси, бо посипалися в посольство листи. Жаль тільки, що, як і молодий львівський бізнесмен Олег Жуковський, українські дипломати у Вашінґтоні мусіли на деякий час перестати займатися дипломатією і доводити, що вони не верблюди. Тому треба задуматися над тим, чи корисно нам розтринькувати воду, пальне, хліб, злість чи замість того зберігати їх, консервувати. Бережіть злість, щоб не забракло її, коли її справді треба буде! Р. Л. Хомяк 2 "НАШЕ ЖИТТЯ”, ЛЮТИЙ 1993 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top