Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
дописи СОЮЗУ УКРАЇНОК УКРАЇНИ ’’ВМІЙМО БУТИ ЩАСЛИВИМИ...” Вже осінь тихо ступає по Прикарпатській зем лі... А в пам’яті надвечір’я липневого дня, коли член- кині осередку Союзу Українок, що носить ім’я На- талії Кобринської, поспішали в читальну залю місь кої бібліотеки. І ось у дверях появилася струнка жінка з мо лодим обличчям та пишним сивим волоссям. Вітаємо першу ластівку Союзу Українок Америки Стефу Москалюк трояндами, що виросли на рідній землі під рідним небом. Зустріч починаємо молитвою за кращу долю України, яку виконує хор ’’Просвіта” з Болехова. Представляю гості членкинь, обдарованих чудо вим голосом, мистецьким талантом вишивання, ба гатими сценічними даними та сповнених бажанням трудитися в ім’я рідного краю, готовністю до роботи на національній ниві. Саме з їх участю та з їх ін і ц іати в и у Болехові вперше після 1944 року були проведені свята Миколая, Івана Купала, Матері. Вже втретє ми відзначаємо день народження Н. Кобрин ської, яка жила і померла у нашому місті. Членкині виступали з рефератами ”Н. Кобринська і Болехів”, ”Н. Кобринська у спогадах Ольги Дучимінської”, ’’Твори Н. Кобринської про Болехів”. Ми інсценізу вали твори письменниці ”Дух часу”, ’’Жидівська ди тина”, ’’Свічка горить”. Упорядкували військовий цвинтар часів Першої світової війни. З нашої іні- ціятиви був реставрований пам’ятник, про відкриття якого пише Н. Кобринська у новелі ”На цвинтарі”. За повернення другого життя кам’яному пам’ятникові ми вдячні Євгенові Пінасові. Запам’яталися болехівчанам вечори, проведені союзниками: ’’Жінки в боротьбі за волю України” (до 50-річчя УПА), ’’Наш бойківський цвіт” (про народну ношу на Болехівщині), про Олену Пчілку, Лесю Українку, ’’Заглянемо у різдвяне віконце”. Організо вувалися цікаві виставки народної вишивки і народної ноші, до Великодніх і Різдвяних свят, до свята Матері. А як щиро працювали членкині напередодні референдуму! Як раділи, що Україна стала вільною державою! І приємно почути, що, як каже гостя з далекого Чікаго, і там, за океаном, українки дуже хвилювалися за долю нашої держави. До пізнього вечора велася задушевна розмова. Не хотілося прощатися. На пам’ять союзянки пода рували С. Москалюк пісню ’’Видиш, брате, мій”. Ми слухали і думали: ’’Вміймо бути щасливими, вміймо радіти, бо щоранку для нас сходить рідне сонце, будьмо сильними у труднощах і незгодах!” Лариса Дармохвал, голова осередку ім. Н. Кобринської Союзу Українок Болехів на Івано-Франківщині "ХОЧЕМО ЗРОБИТИ БАГАТО ДЛЯ УКРАЇНИ” Слава Ісусу Христу! Слава Україні! Щиро вдячні долі, що союзянки Кременеччини мають змогу дізнаватися, як живуть і працюють на американській землі наші посестри-союзянки. Тішить нас те, що Ви, українські жінки, там, за океаном, вистояли серед чужого оточення і докла даєте багато зусиль, щоб зберегти звичаї і традиції свого народу, його мову і культуру. Маємо надію, що ця коротка інформація про нашу діяльність також зацікавить колеґ із СУА. Напровесні цього року в нашому місті відроджено Союз Українок. Нам пощастило, бо почесними чле нами осередку стали союзянки, які брали участь у жіночому русі в 1939-1945 pp., — пані Сорока та пані Сойко. Приємно і те, що до осередку входить мо лодь — учні ліцею та коледжу. А ще серед нас є жінка, серце і душа якої на лежить народові. Вона працювала у дільничних ко місіях під час виборів, постійно перебуває серед мо лоді, дбає, щоб молодь успадкувала все те краще, що маємо ми, знала і дорожила своєю історією, духовністю, традиціями. Звуть її Юлія Редько. Жіноцтво Кременеччини дбає про культурно-освіт- ню роботу: організували вечори-зустрічі до Великод ня, Шевченківських днів. Покищо нас мало - всього 40, але ми хочемо зробити багато для України, адже Кременеччина — край української культури, науки. І хто тільки не навчався і не працював у древніх стінах ліцею: Микола Костомаров, Тимко Падура, Гуґо Кол- лонтай... Ми, союзянки Кременеччини, хочемо якомога більше знати про Вас, і в цьому нам допоможе жур- 24 ’’НАШЕ ЖИТТЯ”, ЛЮТИЙ 1993 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top