Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
ЛЮДМИЛА ШУШУРІНА Скільки днів народження може мати будь-яка організація? Очевидно, стільки ж, скільки й людина, — один. ’’Жіноча громада” України засвідчує — в неї їх принаймні три. Перший — у квітні 1990 року, коли в приміщенні Спілки письменників України зібралася група жінок — не з числа самих письменниць і не надто велика, але дужа своїм бажанням конкретними справами, згуртувавши жінок і в єднанні з чоловіками кинути виклик тоталітарній системі, сприяти побудові незалежної й демократичної України. Другим своїм днем уродин вони вважають 8 червня 1991 року, коли в Міністерстві юстиції України ’’Жіночій громаді" було вручене офіційне свідоцтво (до речі, число один) про реєстрацію цієї організації. А третій... Він, власне, був першим. Та щоб згадати його, треба подумки повернутися у перед день нинішнього століття і згадати десятки й десятки жіночих імен, завдяки яким у Києві, Харкові, Полтаві, в Галичині постали перші осередки "Жіночої гро мади". — Я вас дуже прошу не повторювати помилок тих жіночих організацій, які, об’єднуючись, починали відлік жіночого руху від того дня, коли саме вони зібралися. Вам потрібно пам’ятати, що ви відтворю єте, а не створюєте "Жіночу громаду” в Україні, — так говорила, звертаючись до нинішніх делегаток конференції професор із США, відома дослідниця жіночого руху в Україні Марта Богачевська-Хом’як. Віддамо належне учасницям зібрання: вони й не намагалися перебрати на себе ролю першопрохідців, з вдячністю і шанобою називали імена своїх попе редниць, добрі справи їхніх рук і сердець. Власне, й гаслом своєї конференції вони обрали промовисті слова — "Жінка повертається”. Повертається до громадської роботи задля добробуту своєї сім’ї, задля злагоди у своєму домі, передусім, тому ве ликому і, на превеликий жаль, поки ще дуже занед баному, занехаяному, знекровленому, яким є нині наша Україна. — Коли мужчинська побудова суспільства тер пить крах, жінка повертається. В Україні цього року було більше трун, ніж дитячих колисок. Жорстокий, ЖІНКА ПОВЕРТАЄТЬСЯ Нотатки з установчої конференції Всеукраїнської організації "Жіноча громада" сумний, трагічний час. На жінку чекає суспільство, і вона повертається... В такий найлапідарніший спосіб і відкрила 12 грудня першу Всеукраїнську конференцію ’’Жіночої громади” Марія Драч. Чому пані Марії була надана ця почесна місія? Бо саме вона із перших днів відродження очолила київську організацію ’’Жіночої громади”, на сьогодні — найпотужнішу і найчисельнішу в Україні. А відтак — і організаційні клопоти, пов’язані з проведенням Всеукраїнської конференції. і от тепер, коли вони лишилися позаду, в залі Музею літератури зібралися 102 жінки, делеговані своїми осередками практично з усіх реґіонів нашої держави. Вчительки, лікарі, науковці, письменниці — переважно представниці інтелектуальної сфери. За середнім віком — сорокап’ятирічні. Згодом цю циф ру, оголошену мандатною комісією, Марія Драч прокоментувала з властивим їй гумором: "Дуже про шу надалі подібні дані вимовляти тільки пошепки, бо, пам’ятаймо: нас, жінок, у тридцять років не вженеш, а з тридцяти не виженеш”. Мушу відзначити, що попри всю серйозність розмови, яка визначала роботу конференції, її діловій атмосфері аніскільки не заважав, а може, й сприяв виваженості прийнятих нею документів і рішень оцей дух товариськости, доброзичливости, толерантности, характерний як для самої Марії Драч, так і для її коліжанок. А забігаючи наперед, відразу й скажу: пані Марію було обрано головою і Всеукраїнської організації. З доповіддю про загальнополітичну ситуацію в Україні на початку роботи конференції виступила Лариса Скорик — єдина, так би мовити, представ ниця Верховної Ради в ’’Жіночій громаді” і, водночас, єдиний посланець "Жіночої громади” в нашому пар- ляменті. Кожному, хто стежить за подіями в Україні, зрозуміло, наскільки нині ця ситуація складна і заразом мінлива. Тому, враховуючи журнальну спе цифіку та швидкоплинність подій, дозволю собі не переповідати суто політичної частини доповіді, аби 10 "НАШЕ ЖИТТЯ”, ЛЮТИЙ 1993 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top