Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
АННА-ГАЛЯ ГОРБАЧ ’’...ОНОВЛЯЄ ЗЕМЛЮ ТІЛЬКИ ЛЮБОВ” ПАМ’ЯТІ ВАСИЛЯ СИМОНЕНКА 13 грудня минає ЗО років, коли в Черкасах в наслідок важкої недуги згасло молоде життя 28- літнього Василя Симоненка — поета, прозаїка, жур наліста, що залишив нестертий слід в українському письменстві, яке саме в той час переживало хвилю буйного розвитку після довгих десятиліть важкого тиску і переслідувань його представників. В. Симо- ненко належить до тої Генерації українських поетів та взагалі інтелектуалів, що увійшли в історію нашої культури під назвою "шістдесятників”, культурних діячів переважно молодшого покоління, що усвідо мили загрозу, яка нависла над рідним народом та її культурою у зв’язку з запрограмованою нівеляцією політичної та культурної окремішности національних республік, яку форсували всевладні партійні чинники за наказом Москви. У співдружності зі свідомими представниками старшого покоління, що пережили гоніння і переслідування, такими як Максим Риль ський та Борис Антоненко-Давидович, а була їх ціла низка, — вони повернулися обличчям до пекучих культурних проблем рідного краю та його народу. Молода Генерація інтелігенції, що в школярському та студентському віці пройшла важкі післявоєнні роки з їх голодом, холодом і новою хвилею переслідуван ня всього, що ще дихало українським духом, особли во усвідомила глибоку прірву між дійсністю та офі ційно пропагованим "процвітанням" України. В усіх структурах запанували партійні кар’єристи, байдужі до справжнього стану, в якому перебував український народ. Коли мова про оновлення, яке прийшло в укра їнську літературу з припливом молодих талантів, не слід забувати, що друга половина 1950-их років позначена в цілому колишньому Радянському Союзі мммммшмммммшмммммшшшммшшммшммшшшмшшшшшш Пильне вивчення приватних та музейних зібрань дозволяє висловити думку, що виготовляли трійці майже в кожному селі свої місцеві майстри. Від сутність на Гуцульщині монастирських центрів — осередків паломництва — спричинилася до децент ралізації цього виду мистецтва. І в цьому ще одна причина неймовірної різноманітности трійць, що свідчить про творчу розкованість їх майстрів. Вра ховуючи, що трійці виготовлялися на території всієї Гуцульщини і Покуття — аж до Дністра на південному сході, авторами їх були сотні прекрасних різьбярів. Серед трійць, зібраних у приватних колекціях Львова (а їх понад 200), лише одна ’’підписана” (прізвище вирізьблене) автором і датована 1891 роком: майстер Ковцуняк. Знайшов цю трійцю Я. Лемик в с. Ключів Великий Коломийського району. Датування трійць зустрічається рідко, але все таки частіше, ніж автор ські криптограми. Практично всі датування віднося ться до другої половини XIX ст. На одній трійці рік 1884 написаний у зворотному порядку, наче дзер кальне відображення. Мабуть, грамотність майстра була нижчою від рівня його мистецької майстерности. Трійця — ще один вид народної творчости, ще один матеріяльний носій духовного життя наших предків, який нам — ще так недавно — наказано було забути. Наказано, але не забуто! Знайшлися люди, які, зігнорувавши неписану заборону, зуміли віднайти останні зразки забутих і чудом не знищених шедеврів, встигли спіймати обірвану ниточку віко вічної народної традиції. Це, перш за все, львів’яни В. Вітрук, Я. Лемик, Б. Сорока, І. Гречко, Ю. Юркевич, Т. Лозинський, Л. Яремчук. Силами Я. Лемика та Б. Сороки була організована єдина покищо виставка трійць у Львівському музеї народної архітектури і побуту. їхніми ж стараннями вийшли друком перші і єдині до цього часу каталоги трійць, зібрані у їхніх колекціях. Ці люди збагнули, що народні шедеври — внесок у духовну скарбницю всього людства, що байдужість технізованого віку прирікає їх на безповоротне зник нення або й знищення. Час найвищий збагнути це і державним установам культури, в чиїх руках кошти, штат працівників, приміщення, технічне спорядження. Нині гуцульська трійця повинна зайняти належне місце на вітринах музейних виставок, на сторінках наукових досліджень та в альбомах народної твор чости. Врятувати принаймні те, що ще можна вряту вати, щоб не черствіла наша душа і не обезбарвлю валося життя без контакту з духовним минулим народу. Гуцульській трійці належить зайняти від повідне місце в контексті української, слов’янської і світової культури. Поруч з українською писанкою, вишивкою і народною піснею. ’НАШЕ ЖИТТЯ”, ГРУДЕНЬ 1993 5
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
