Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
вало. Все це підхоплювали т.зв. апаратчики і пере давали масам, які поділялися на кілька груп: на такі, що реалізували нищівні пляни свідомо, з характерною більшовицькою запеклістю і ненавистю, і на тих, які могли б цього не робити, але кар’єра, а також страх зобов’язували. Ще інші піддавали загладі культурні цінності з переконання, що все старе гальмує роз виток, а вони — ’’будівники світлого майбутнього”. (’’Все ато никчему” — улюблена фраза таких функціо нерів. Ці останні дуже небезпечні і, хочу застерегти, що збереглися вони і до сьогодні, часто перефар бовані або й створені наново, вже тепер. їх неком петентність і нерозуміння вартости того, з чим вони мають справу, нерідко і тепер призводить до тра гедій. Вони з легкістю ліквідують їм незрозуміле задля вигоди і пригашення власного комплексу не- повноцінности). Академічна бібліотека, що тепер носить ім’я В. Стефаника, була організована в час першої, як кажуть в Галичині, совєтської окупації, на початку 1940 року, на базі бібліотек Наукового товариства ім. Шевченка, Народного Дому, Ставропігії, Закладу ім. Оссолінсь- ких і ще 80 дрібніших бібліотек Львова і области, в т.ч. монастирських. Вже з перших місяців після її утворення почали надходити такі невеличкі книжечки з наказами ’’Начальника військових таємниць і го- ловліту” (прошу звернути увагу на поєднання функцій цих начальників. Це дуже характерно). Найбільш активними в цьому пляні виявилися начальники на окупованих землях Західньої Білорусії. А тому що вони мало орієнтувалися в українській літературі, перший удар випав на літературу єврейську, яку ви магалося негайно вилучити з діючих фондів. Такі накази буквально засипали бібліотеку. Так знищено національний єврейський фонд, що теж був утворе ний на базі усіх єврейських бібліотек Львова. Вилучалося все: календарі, релігійні видання, навіть ранні твори єврейських радянських поетів, присвячені революційній героїці (якщо цей жах можна назвати героїкою). Велика шкода, що пропали до кументи і протоколи різних конференцій і засідань єврейських товариств, спілок чи організацій (наприк лад, Бунду). Втрата для всіх, бо в цих документах було багато даних про відносини між українцями і євреями, які зовсім відмінні від тих брехливих, що їх розповсюджувала більшовицька пропаганда. Майже паралельно подібні розпорядження по чали надходити з Москви та Києва. Для Львівської області їх підписував начальник Облліту П. Кущин- ський і вони скеровувалися насамперед у відділи, які зберігали книги і рукописи НТШ. Так викинуто збірники, каталоги, вісники, які виходили українсь кою мовою до 1937 р. на Україні. Галицькі видання або еміграційні все ще не були добре відомі цим начальникам, але коли прийшло розпорядження створити т.зв. спецфонд, арешту було піддано майже всю україніку з фондів НТШ. Вилучалася і польська довоєнна антисовєтська література, головно періо дика. Під час німецької окупації спецфонд розформу вали, але бібліотека зазнала також великих втрат: з колишнього фонду Оссолінських вивезено 18,860 книг і рукописів. Влітку 1945 р. цей фонд було знайдено в м. Аделіні в Нижній Сілезії і передано у Бібліотеку народову у Варшаву, а згодом у Вроцлав у новостворений Оссолінеум. В останні дні окупації 63 скрині документів було вивезено з бібліотеки НТШ. Це в основному реєстри, списки та докумен тальні матеріяли про Січових Стрільців, українських політичних діячів. Можливо, що це зроблено спе- ціяльно, щоб вони не дісталися до рук більшовиків. Так чи інакше, ці документи не повернупися до Львова. Якась частина скринь збереглася у Польщі і сьогодні скинута на горищі у цій же бібліотеці Оссо лінських. Про нищення, які проводилися у післявоєнні роки, найкраще розповів Ярослав Дашкевич на сто рінках львівського ’’Дзвону”, у статті під заголовком ’’Руїна” (ч. 8, 1991, стор. 114). Молодий Ярослав Дашкевич працював у бібліотеці і був свідком цих подій. ’’Все, що тоді діялося, — пише він, — не укладається у рамки не те що найелементарніших уявлень про культуру і цивілізацію, а й у правила звичайної людської моралі”. Найбільш страждав фонд НТШ, з якого послідов но вилучали партіями українську літературу, щораз розширюючи коло ’’небезпечних” книжок і рукописів. Однак мушу сказати, що, незважаючи на ці факти, працівники бібліотеки все ще надіялися на перемогу здорового глузду. Вони, наперекір долі, здійснювали наукові пляни, нав’язали контакти з вченими Києва. Саме тоді у Києві відбулася цікава і надзвичайно перспективна нарада, присвячена питанням українсь кої національної бібліографії, яку організував ви датний український вчений Юрій Меженко (кілька днів тому Україна святкувала його 100-річний ювілей: в Харкові, Львові і Києві відбулися конференції і виставки, присвячені Ю. Меженкові). Наприкінці ми нулого року наша бібліотека надрукувала протокоп наради, що відбулася у 1945 p., який випадково у нас зберігся: ”На шляху до створення репертуару укра їнської книжки”. Але все обірвалося у 1947 році, коли на Україну був присланий ’’керувати” сумнозвісний Л. Каґано- вич. Працю Меженка визнано як таку, що має націо налістичний ухил і він мусів виїхати з Києва. У Львові проводилася масова депортація і арешти. В бібліотеці заарештували Я. Дашкевича і його маму Олену Сте панів, примусово відіслали до Києва М. Деркач та І. Крип’якевича. Крім того, бібліотеку підпорядковували різним ві домствам, а насильне насаджування методичних 6 “НАШЕ ЖИТТЯ”, ЛИСТОПАД 1992 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top