Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
X. c. УКРАЇНО, КРАЮ РІДНИЙ! Україно, краю рідний, Тобі обіцяєм В ділі, в слові вірним бути, Тобі присягаєм. Ріки, гори, полонини, Чорнозем наш славний, Чорне море і Карпати — Все це край наш гарний. Київської Руси діти, Козацького роду, Ми боролись вже віддавна За нашу свободу. Волю, правду, захистити Ми все є готові. Спільно будем працювати В ’’сім’ї вольній, новій”. Серпень 1992 р. За хвилину вони вже були в лісі, а тітка Леся, якось дивно бадьора, провадила добре знайомими їй стежками. — Тут росте багато грибів, — сказала вона, — лише треба знати, які збирати! — Оглядаючи гнізда птахів, Юрко віддалив ся від головної стежки, і раптом крикнув від несподіванки. Він побачив прикритий старими зрубаними деревами вхід ніби до печери чи бункра. Крізь густі корчі пробивалися за ним тітка Леся з мамою. І знову в очах тітки цей незвичайний завзятий погляд: — Це одна з криївок УПА, — сказала вона. Юрко знав, бо вчився і читав багато про героїчну Українську Повстанську Армію, що складалася з молодих хлопців, які обороняли українські села і міста перед більшовицькими і німецькими окупантами та іншими бандами, що грабували і вбивали. Повстанцям дуже допома гали наші селяни, що не лише передавали харчі, одяг, зброю і ліки, але важливі для них вістки. — Розкажу вам про Віру, малу відважну дівчинку, що вранці по дощі вийшла нібито збирати гриби, а в дійсності у великому кошику несла калачі та страву для повстанців. Кошик приготовила старша сестра, наказуючи Вірі бути обережною. Віра добре знала дорогу і робила це вже не раз. Вона була рада, що може допо магати тим нашим героям, які вже знали дівчин ку, любили її та радо зустрічали. Але цим разом за слідами малих босих ноженят хтось підкра дався. Віра почула шелест ще мокрих кущів, але поки оглянулася, побачила перед собою озброєного вояка з червоною зіркою на шапці. Він міцно стиснув її за руку і відслонив хустинку, що прикривала страву в кошику. Віра затрем тіла, але відважно глянула йому в очі. Не знаю, погляд великих чорних оченят чи довга коса дівчинки спинили ворога і він сказав її рідною мовою: ’’Дитино, тікай! За мною ідуть ще інші, — а шепотом додав: — На мене вдома така як ти донечка чекає”. Віра зникла між деревами, та жаль стиснув її серденько, бож там чекають голодні повстанці! Юрко уважно слухав і, обіймаючи тітку Лесю, сказав: — Тіточко, ця Віра — це ти, а дівчина, що приготовляла кошик, — це тітка Тамара, яка була медсестрою в УПА і згинула від ворожої кулі, правда? Почулася тиха відповідь: — Так, Юрчику! Хоч спогад був болючий, ніхто з них не заплакав, а Юрко почав відому йому повстан ську пісню і мама з тіткою Лесею допомогли йому своїми дзвінкими голосами, аж гомін пішов по лісі: Ген там далеко, на Волині, Створилась Армія УПА, Щоби воскресла Україна І завітала свобода! П. СИНГАЇВСЬКИЙ ЛИСТОПАД Листопад. Падолист. Тихий сад. Вітру свист. Ходить садом Листопад, Підміта чистенько сад. Дерева обв’язує, Лагідно приказує: — Працювали ви прикладно, Все зробили, хто що вмів, А тепер спочиньте гарно До весняних теплих днів. ‘НАШЕ ЖИТТЯ”, ЛИСТОПАД 1992 35
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
