Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
ТЕРНОПІЛЬ Установча конференція "Союзу Українок" в місті Тернополі. Липень, 1990 р. Союз Українок на Тернопільщині відсвяткував першу річницю відродженої організації. Осередки (відділи) є не лише в Тернополі, а й в районах. Найбільший — у Борщівському районі — 15 осеред ків, понад 400 жінок. В селі Грошова цього району —120 жінок в Союзі Українок. Є осередки в Бучачі, Монастириськах, Підволочиську, Чорткові, Збаражі, Копичинцях, Хоросткові, Скалаті і по багатьох селах обпасти. Найстарша союзянка — п. Снітинська, яка має 91 рік, але ще виступала на обласній звітно- виборній конференції. Багато в СУ є тих жінок, що були членами Союзу Українок до 1939 року. Чорнобиль — глибока рана на тілі України, яка постійно ятрить і болить. Це особливо гостро від чувається при зустрічах із дітьми, що несуть у собі відбиток тієї трагедії. Ми звикли, що де діти, там має бути радість і сміх. А, виявляється, не завжди, бо сміх лунає там, де здоров’я , а тут... Із Житомирщини до нас на відпочинок приїхало багато школярів. Щоб хоч чимось допомогти їм, а також прилучити своїх дітей до добрих справ, Союз Українок провів свято ’’Діти — дітям”. Діти Тернополя — дітям Чорнобиля. В парку ім. Т. Шевченка над мальовничим озером на літній естраді дзвеніли дитячі голоси: школярі і дошкільнята співали пісень, розказували вірші. Ви ступили тут і діти із сиротинця. Союзники орга нізували виставку-розпродаж вишивок (блюзок, сер веток), а поруч стояли столики із канапкими, роз маїтим печивом. Діти розігрували льотерію, тішилися фантами. А над парком літав білий тополиний пух, вкривав землю і дитячі личка, ніби очищав усе довкола... Не приїхали на свято чорнобильські діти, заважкі для них у таку спеку переїзди (декому по кілька разів на день пускається носом кров). Та всі, хто був на святі, розуміли, що вони не лише учасники акції, а й роблять добре діло, бо гроші, виручені тут, підуть для дітей із чорнобильської зони. На 680 карбованців союзники купили апельсинів і відвезли у табір ’’Бар вінок”, що у Зборівському районі, де відпочивають маленькі дітки із мамами. Привезли їм не лише апельсини (хоч і це дуже добре, бо дехто з них вперше їх побачив), а й щире слово і рідну укра їнську пісню. Треба було бачити очі матерів, пос мішку, здивування і радість на обличчях малечі, щоб переконатися — зроблено потрібну справу. м. Тернопіль Марія Гром’як “НАШЕ ЖИТТЯ”, ЛИСТОПАД 1992 31
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
