Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
ТЕРНОПІЛЬ Установча конференція "Союзу Українок" в місті Тернополі. Липень, 1990 р. Союз Українок на Тернопільщині відсвяткував першу річницю відродженої організації. Осередки (відділи) є не лише в Тернополі, а й в районах. Найбільший — у Борщівському районі — 15 осеред ків, понад 400 жінок. В селі Грошова цього району —120 жінок в Союзі Українок. Є осередки в Бучачі, Монастириськах, Підволочиську, Чорткові, Збаражі, Копичинцях, Хоросткові, Скалаті і по багатьох селах обпасти. Найстарша союзянка — п. Снітинська, яка має 91 рік, але ще виступала на обласній звітно- виборній конференції. Багато в СУ є тих жінок, що були членами Союзу Українок до 1939 року. Чорнобиль — глибока рана на тілі України, яка постійно ятрить і болить. Це особливо гостро від чувається при зустрічах із дітьми, що несуть у собі відбиток тієї трагедії. Ми звикли, що де діти, там має бути радість і сміх. А, виявляється, не завжди, бо сміх лунає там, де здоров’я , а тут... Із Житомирщини до нас на відпочинок приїхало багато школярів. Щоб хоч чимось допомогти їм, а також прилучити своїх дітей до добрих справ, Союз Українок провів свято ’’Діти — дітям”. Діти Тернополя — дітям Чорнобиля. В парку ім. Т. Шевченка над мальовничим озером на літній естраді дзвеніли дитячі голоси: школярі і дошкільнята співали пісень, розказували вірші. Ви ступили тут і діти із сиротинця. Союзники орга нізували виставку-розпродаж вишивок (блюзок, сер веток), а поруч стояли столики із канапкими, роз маїтим печивом. Діти розігрували льотерію, тішилися фантами. А над парком літав білий тополиний пух, вкривав землю і дитячі личка, ніби очищав усе довкола... Не приїхали на свято чорнобильські діти, заважкі для них у таку спеку переїзди (декому по кілька разів на день пускається носом кров). Та всі, хто був на святі, розуміли, що вони не лише учасники акції, а й роблять добре діло, бо гроші, виручені тут, підуть для дітей із чорнобильської зони. На 680 карбованців союзники купили апельсинів і відвезли у табір ’’Бар вінок”, що у Зборівському районі, де відпочивають маленькі дітки із мамами. Привезли їм не лише апельсини (хоч і це дуже добре, бо дехто з них вперше їх побачив), а й щире слово і рідну укра їнську пісню. Треба було бачити очі матерів, пос мішку, здивування і радість на обличчях малечі, щоб переконатися — зроблено потрібну справу. м. Тернопіль Марія Гром’як “НАШЕ ЖИТТЯ”, ЛИСТОПАД 1992 31
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
