Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Характерним для Ека було те, що він не нав’язу вав свого стилю своїм учням ні своїм синам. І Юрій і Ярема йдуть своїм власним мистецьким шляхом. Ласкава доля дозволила Екові відвідати Україну у 1990 р. У Львові вітали його особливо тепло, влаштовували виставки, зустрічі. Дивує і тішить те, що преса в Україні подавала обширні інформації про довоєнний Львів і його культурне життя. Зокрема про творчість і діяльність Ека. Ось що пише львів ський ’’Дзвін” про Едварда Козака: ”Це явище за своєю природою львівське, за змістом і значенням — національне, за силою мистецького виразу — за гальнолюдське. Тому воно залишило глибокий слід в історичному образі Львова, ставши знаком незни- щимости народу, якому то масковано, та відкрито хотіли відібрати духовність. Едвард Козак бачив і бачить для України історичну перспективу”. Про мистця, його рівень, його вартість говорять твори його пензля, олівця чи писаного слова. Про особисту вартість людини, її доброту, серце — свід чать приятелі: хто вони, які вони і чому саме зв’язані своїми почуттями з тією особою чи її близькими. Тут не можу говорити про Едварда Козака самого, бо завжди в моїй пам’яті і уяві бачу побіч нього пані Марію, яка випередила його в дорозі до Вічности. З оповідань друзів і знайомих ще із львів ських часів знаю, що вона завжди була біля нього, з ним. Вони обоє були готові завжди комусь допомог ти, когось підтримати, і саме ці люди ставали прияте лями Козаків. Я вдячна долі, що дозволила і мені включитися у цей "Козацький гурт”. А в ньому були: Івась Керниць- кий-Ікер, Микола Понеділок, Богдан Нижанківський- Бабай, Зоя Когут і Оля та Влодко Кобзярі. Напевно були й інші, але я згадую тих, кого зустрічала особисто. Треба знати, що Микола Понеділок називав завжди п. Марію Мамою і навіть так адресував листи до мотелю ’’Ксеня” в Гантері. Крім тих, яких я згадала, був ще ряд цікавих людей, що були близькими родині Козаків. Не уявляю відкриття виставки Козаків без Кедрина — І. Руд- ницького і присутности цілого ряду малярів, мистців і цілої кавалькади друзів з Канади. В мотелі ’’Ксеня” на пано, яке прикрашає стіну, можна побачити цілу мистецьку ’’богему” і діячів, які відвідували Гантер. Коли Еки з’явилися в Гантері, то мотель ’’Ксеня” ставав ’’мов відпуст’’ для земляків, які не тільки хотіли побувати серед "космацької”, як це Еко назвав, природи, вони хотіли погрітися у теплоті дружньої атмосфери Козаків. Пані Марія обов’язково вишивала, або ’’гачкувала” щось для чиєїсь дитини чи внуків, розмовляючи при тому із тими, хто поспішав від відати її на терасі мотелю ’’Ксеня”. Інколи йшла ще до крамнички в Ґражді по дарунки для ’’когось”, а Еко залюбки сягав до портфеля за грішми. На виставку картин Козаків у мотелі ’’Ксеня” в Гантері інколи прибували гості з далека, не тільки на те, щоб оглянути виставку чи купити картину, але теж, щоб поговорити з Еком, послухати пояснень і розповідей. Були теж розмови з гуртом приятелів. Пано на стіні мотелю зображує їх усіх. Мені не всіх довелося зустрінути. Але розмови цього гуртка, з яким мені довелось зустрічатися, заслуговували б на запис "усної словесности” вже не львівської, а амери канської "богеми”. Відійшли у засвіти Марія і Едвард Козаки. Віді йшли вже й багато їхніх друзів та шанувальників. Залишилася не тільки мистецька спадщина, яку по винні ми зберігати. Залишили вони ще й іншу спад щину — живий приклад доброти, приязні, готовности допомогти. Це залишили вони своїм нащадкам і друзям. Яків Гніздовський у статті з нагоди 25-ліття мистецької творчости Ека ("Свобода”, жовтень 1954 р.) пише: ’’Може багато минути часу, поки появиться другий мистець, що сполучив би у собі усі риси, які посідає Еко: легкість і помисловість рисунка, блиску чий гумор, письменницький талант і прикмети ре дактора”. І далі: "Екова щоденна творчість входить в домену найбільшого мистецтва —"мистецтва життя”. Еко ще заблизько нас, щоб ми його могли через сітку буденних справ вповні завважити. Японці гарно говорять про свою гору Фуджіяму, до якої мають великий сентимент: ’Фуджіяма зблизька мала, аж здалека вона велика’ ”. Едвард Козак. Edward Kozak 18 “НАШЕ ЖИТТЯ”, ЛИСТОПАД 1992 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top