Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Були і в Бабиному Яру. Там просто таки мото рошно. Там же замордували і розвіяли прах наших вірних, безстрашних лицарів — дочок і синів України. Нема на тому місці нічого — лише глухий, холодний до всього яр. Дерева якісь теж холодні і мовчазні, і великий посередині пам’ятник. Сумний, холодний пам’ятник. Олешня — наше село, а на кінці його — наше родове затишне обійстя... По правді кажучи, я його не впізнала. У нашому родовому маєтку не залиши лося нічогісінько! І що дивно — навіть криниці з чудовою холодною водою теж нема. Ні садів, ні господарських забудовань, ні липової алеї — лише пара дерев там зовсім ні до чого стирчать. Будинок ніби згорів і на його місці побудований одноповерхо вий довгий шпиталь. Добре, що хоч у такий спосіб наш маєток став корисним для наших селян. А навко ло замість садів і двора — порожнеча, що густо заросла шпоришем. Ліс за конюшнею, якої вже нема, і садами — лише він лишився. Пруд біля маєтку з п’явками також десь зник, а замість нього, на другому боці дороги, - ставок виблискує проти сонця. Листя, що падає з дерев у лісі, позначене чорними крапками Чорнобиля. Біля села провели залізницю геть просто аж до ’’Ленінграду”, щоб легше було вивозити награ боване з України. Знайшла Оля в селі бабусю 82-річну. Бабуся ніби пам’ятає, як приходила до нас і бавилася зо мною . Ми з Олею зайшли до неї. Вона так зраділа. Весь час повторювала: ’’Ніна, Ніночка!” Посиділи у неї, побалакали. Чистенька, затишна хатинка. Було так, ніби я опинилася в якомусь іншому житті. їздили ми в ’’мій” ліс, який я дуже любила, в якому не раз лунали копита моєї рижої ’’арабки” по корінні дорід них височенних старих сосен. Ліс був сосновий, ста рий і мудрий, багато міг оповісти цікавого. Але що ж як і його теж уже нема! По дорозі до нього вже росте новий сосновий молодняк і відкілясь раптом взяло ся село. Але ми вже далі не їхали, а пішли в ліс. Пісок, пісок і сосни! Пахне живицею. Знайшли десь полянку і "попікнікували” собі проти сонечка на рід ній землі, на пісочку. От пісочок у нас в Олешні як був, так і лишився. Союзянки наші молодці! Дуже гарно все зоргані зували. Була конференція. Круглий стіл. Мистецький вечір з читанням про нашу бабцю Софію Русову, зі співом,бандурою, Людмила Марцевич, молода пія- ністка, прекрасно виконала твори Лисенка. Цілий тиж день був присвячений нашій бабці. В Олешні на цвин тарі біля церкви, якої вже теж нема, встановили ка мінь з меморіяльною плитою на пам’ять Софії Русо- вої. У школі — кімнатка, присвячена бабці, з фото графіями, сторінками, на яких записані її думки, ви слови... Все передбачили, все гарно обдумали, улаш тували. Дорогі союзянки, до глибини душі зворуше на і щиро дякую всім, хто так гарно це влаштував! Були ми теж у театрі в Києві на ’’Лісовій пісні” Лесі Українки. Дуже було гарно поставлено. Чудові декорації, костюми. Дуже добре грали артисти! Україна наша — пошарпана, обкрадена, зруйно вана і Чорнобилем знівечена, але Україна жива і світла! Могутня духом лицарів, вірою в нашого Творця, з незлобивим, життєрадісним серцем. Оче видно, і серед нашого народу повно яничар, хамеле онів, що споганили ім’я людини своєю влізливою допомогою ворогові, але наш неторкнений чужим намулом народ — який же він великодушний, який невмирущий, скільки має в собі живущої, творчої сили!.. Тяжко! Тяжко йому скинути з себе оте паву тиння байдужости до всього, нагромаджене на плечі ворогом протягом 70-ти років. Роблять своє і янича ри, і хамелеони-москалі, що на кожному кроці лама ють постанови, кидають колоди під ноги. Не залиши ли бо вони думки стерти з лиця землі ненависний їм український народ. Трудно, як дуже трудно поста вити на ноги нашу Батьківщину. Забагато жахливих наслідків у всьому, у всіх галузях державного життя залишив нам ’’старший брат”! Київ. Як завжди прекрасний, старий, вічний наш Київ. Його вулиці геть затінені деревами, так дуже розрослися його старі дерева. Але це ж природно і зовсім не зменшує його величі. Хай він буде таким, яким він є. Не заносьте в нього непотрібної модерні зації. Люди, з якими ми зустрічалися, були хоч ніби й розгублені і ще в тривозі, але вже сповнені бажання робити щось конкретне. Я багато чого не змогла зробити, що хотілось би. Не могла бути в музеях. Не пішла зі всіма до Лисен- ків. Не була з Олею у молодих мисткинь. Але я побувала в Україні. Відчула її, побачила. Говорила з нашими людьми. Так неймовірно гарно і рідно було. Вже хоч би одне те, що була в Печер- ській Лаврі, Кирилівській церкві, у св. Софії. І от летимо назад. На чужину знов. Ми мусіли зупинитися в Ірляндії, в Шанноні, набрати пального. Стояли там годину і пасажири розбіглися глянути що та як. У певному місці я згадала ’’кущики” по дорозі в Чернігів. Ось воно — культура цивілізації і руїна рідної землі. А чей же наш народ завжди був культурним і добрим господарем своєї країни. Мене то сильно вразило, бож судять народ по культурі цивілізації. То нічого! Дайте лише час. Ось і мій народ незабаром стане достойно в ряди цивілізова них народів. Ось тільки треба закасати рукави і стати кожний до роботи, хто у що гаразд. Наша бо Батьків щина потребує кожного з нас, щоб поставити її мо гутньою і вільною в колі вільних народів Европи. Фак тично рішучий змаг тільки тепер починається, а ми мусимо перемогти і раз назавше відсікти захлан ність нашого ворога. Велике і величне сталося серед людства. Але це ще не все. Це тільки початок. Наш народ мусить бути на всі віки достойним і великим серед народів старої Европи. Наш народ романтик і тяжко йому бути, жити серед акул. Серпень 1991 р. 1 0 “НАШЕ ЖИТТЯ”, ЛИСТОПАД 1992 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
