Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Були і в Бабиному Яру. Там просто таки мото рошно. Там же замордували і розвіяли прах наших вірних, безстрашних лицарів — дочок і синів України. Нема на тому місці нічого — лише глухий, холодний до всього яр. Дерева якісь теж холодні і мовчазні, і великий посередині пам’ятник. Сумний, холодний пам’ятник. Олешня — наше село, а на кінці його — наше родове затишне обійстя... По правді кажучи, я його не впізнала. У нашому родовому маєтку не залиши лося нічогісінько! І що дивно — навіть криниці з чудовою холодною водою теж нема. Ні садів, ні господарських забудовань, ні липової алеї — лише пара дерев там зовсім ні до чого стирчать. Будинок ніби згорів і на його місці побудований одноповерхо вий довгий шпиталь. Добре, що хоч у такий спосіб наш маєток став корисним для наших селян. А навко ло замість садів і двора — порожнеча, що густо заросла шпоришем. Ліс за конюшнею, якої вже нема, і садами — лише він лишився. Пруд біля маєтку з п’явками також десь зник, а замість нього, на другому боці дороги, - ставок виблискує проти сонця. Листя, що падає з дерев у лісі, позначене чорними крапками Чорнобиля. Біля села провели залізницю геть просто аж до ’’Ленінграду”, щоб легше було вивозити награ боване з України. Знайшла Оля в селі бабусю 82-річну. Бабуся ніби пам’ятає, як приходила до нас і бавилася зо мною . Ми з Олею зайшли до неї. Вона так зраділа. Весь час повторювала: ’’Ніна, Ніночка!” Посиділи у неї, побалакали. Чистенька, затишна хатинка. Було так, ніби я опинилася в якомусь іншому житті. їздили ми в ’’мій” ліс, який я дуже любила, в якому не раз лунали копита моєї рижої ’’арабки” по корінні дорід них височенних старих сосен. Ліс був сосновий, ста рий і мудрий, багато міг оповісти цікавого. Але що ж як і його теж уже нема! По дорозі до нього вже росте новий сосновий молодняк і відкілясь раптом взяло ся село. Але ми вже далі не їхали, а пішли в ліс. Пісок, пісок і сосни! Пахне живицею. Знайшли десь полянку і "попікнікували” собі проти сонечка на рід ній землі, на пісочку. От пісочок у нас в Олешні як був, так і лишився. Союзянки наші молодці! Дуже гарно все зоргані зували. Була конференція. Круглий стіл. Мистецький вечір з читанням про нашу бабцю Софію Русову, зі співом,бандурою, Людмила Марцевич, молода пія- ністка, прекрасно виконала твори Лисенка. Цілий тиж день був присвячений нашій бабці. В Олешні на цвин тарі біля церкви, якої вже теж нема, встановили ка мінь з меморіяльною плитою на пам’ять Софії Русо- вої. У школі — кімнатка, присвячена бабці, з фото графіями, сторінками, на яких записані її думки, ви слови... Все передбачили, все гарно обдумали, улаш тували. Дорогі союзянки, до глибини душі зворуше на і щиро дякую всім, хто так гарно це влаштував! Були ми теж у театрі в Києві на ’’Лісовій пісні” Лесі Українки. Дуже було гарно поставлено. Чудові декорації, костюми. Дуже добре грали артисти! Україна наша — пошарпана, обкрадена, зруйно вана і Чорнобилем знівечена, але Україна жива і світла! Могутня духом лицарів, вірою в нашого Творця, з незлобивим, життєрадісним серцем. Оче видно, і серед нашого народу повно яничар, хамеле онів, що споганили ім’я людини своєю влізливою допомогою ворогові, але наш неторкнений чужим намулом народ — який же він великодушний, який невмирущий, скільки має в собі живущої, творчої сили!.. Тяжко! Тяжко йому скинути з себе оте паву тиння байдужости до всього, нагромаджене на плечі ворогом протягом 70-ти років. Роблять своє і янича ри, і хамелеони-москалі, що на кожному кроці лама ють постанови, кидають колоди під ноги. Не залиши ли бо вони думки стерти з лиця землі ненависний їм український народ. Трудно, як дуже трудно поста вити на ноги нашу Батьківщину. Забагато жахливих наслідків у всьому, у всіх галузях державного життя залишив нам ’’старший брат”! Київ. Як завжди прекрасний, старий, вічний наш Київ. Його вулиці геть затінені деревами, так дуже розрослися його старі дерева. Але це ж природно і зовсім не зменшує його величі. Хай він буде таким, яким він є. Не заносьте в нього непотрібної модерні зації. Люди, з якими ми зустрічалися, були хоч ніби й розгублені і ще в тривозі, але вже сповнені бажання робити щось конкретне. Я багато чого не змогла зробити, що хотілось би. Не могла бути в музеях. Не пішла зі всіма до Лисен- ків. Не була з Олею у молодих мисткинь. Але я побувала в Україні. Відчула її, побачила. Говорила з нашими людьми. Так неймовірно гарно і рідно було. Вже хоч би одне те, що була в Печер- ській Лаврі, Кирилівській церкві, у св. Софії. І от летимо назад. На чужину знов. Ми мусіли зупинитися в Ірляндії, в Шанноні, набрати пального. Стояли там годину і пасажири розбіглися глянути що та як. У певному місці я згадала ’’кущики” по дорозі в Чернігів. Ось воно — культура цивілізації і руїна рідної землі. А чей же наш народ завжди був культурним і добрим господарем своєї країни. Мене то сильно вразило, бож судять народ по культурі цивілізації. То нічого! Дайте лише час. Ось і мій народ незабаром стане достойно в ряди цивілізова них народів. Ось тільки треба закасати рукави і стати кожний до роботи, хто у що гаразд. Наша бо Батьків щина потребує кожного з нас, щоб поставити її мо гутньою і вільною в колі вільних народів Европи. Фак тично рішучий змаг тільки тепер починається, а ми мусимо перемогти і раз назавше відсікти захлан ність нашого ворога. Велике і величне сталося серед людства. Але це ще не все. Це тільки початок. Наш народ мусить бути на всі віки достойним і великим серед народів старої Европи. Наш народ романтик і тяжко йому бути, жити серед акул. Серпень 1991 р. 1 0 “НАШЕ ЖИТТЯ”, ЛИСТОПАД 1992 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
