Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
динський, Ковжун, Новаківський, Холодний, Сосенко, Перебийніс, Труш, Музика, Ласовський, Сорохтей та інші наші найвидатніші мистці. Найбільшу руїну спіткала спадщина Іванця. Тут нищилося все підряд. Дуже багато картин спалено: Налепинської-Бойчук, Ковжуна, Баляса, Архипенка, зарисовки і акварелі якого складали цілу збірку в Національному музеї. З графіки постраждали майже повністю Крижа- нівський, Бутович, Гординський і Нарбут. Була ве личезна колекція ескізів і проектів, які Нарбут ви конував на замовлення українського уряду в 1918- 1920 роках. (Дивуюся, чому наш уряд не використо вує цих проектів для оформлення сучасних укра їнських гривень, які ніяк не надрукують, адже все готове). Цей список — яскравий доказ лицемірства, про яке я говорила на початку. Підбиралися експонати не лише художників-еміґрантів або ’’ворогів народу”, як Богу духа винний І. Іванець, замордований десь в поїзді, коли його везли з Кракова на Сибір, але Олени Кульчицької — портрет Івана Франка, або Ласовського — портрет Тараса Шевченка. Твори Р. Турина, який в цей же час був головою Спілки художників, і т.д. і т.п. Можна писати дуже багато і не буде кінця цим злодіянням, які чинилися. Хочу ще зупинитися на одній проблемі, яка тур бує нашу бібліотеку і яку хочемо врешті якось ви рішити або, принаймні, вияснити. Йдеться про спір між урядами Польщі і України стосовно бібліотеки закладу ім. Оссолінських, фонди якої увійшли в свій час у склад бібліотеки ім. Стефаника. Підкреслюємо — у післявоєнні роки нищення бібліотеки стосувалося в основному фондів НТШ і україніки в цілому. Колекція закладу Оссолінських, яка увійшла до фонду бібліотеки, майже не зазнала шкоди. На час організації ЛНБ ім. В. Стефаника книж ковий фонд Оссолінеум нараховував близько 300 тисяч одиниць. До цього числа протягом 1939-1941 pp. влилося понад 1.5 млн. одиниць з інших бібліотек Львова і обпасти. Вже у 1946-1947 pp., відповідно до рішення Моск ви, в дар Польщі передано 210,393 книги і рукописи колишнього Оссолінеуму, що висвітлювали історію і культуру Польщі. Список інвентарних номерів оди ниць, що були включені для передачі, становить 8 томів каталогів (зберігаються в бібліотеці). У Вроцлаві в 1948-1949 pp. опубліковано дво томний опис літератури, одержаної зі Львова, і повер нених з Аделіна колекцій Оссолінеуму, що були ви везені під час війни, який добре інформує дослід ників і тих, хто бажає це знати, про місце знахо дження матеріялів, що їх цікавлять. В опублікова ному описі одержаних матеріялів виявилося значно більше книг і документів, ніж внесено у львівський реєстр передачі. Очевидно, хтось з давніх праців ників Оссолінеуму постарався вкласти у скрині ко лекції, які не входили у плян передачі. Так був вивезений архів Івана Вагилевича лише тому, що праці були написані польською мовою. Матеріяли, що залишилися у фондах ЛНБ, також відображені в низці бібліографічних довідників. Вже на початку 60-их років завершилось закріп лення залишених у Львові колекцій Оссолінеуму, які введені в науковий обіг і стали важливим докумен тальним джерелом для вивчення історії, політики і культури України, частково Білорусії і Литви та зокрема західнього реґіону нашої держави. Однак питання про дальші передачі в Польщу залишків колекції колишнього Оссолінеуму пору шувалися знову. У 1967 і 1969 pp. організовані комісії Головної бібліотечної інспекції Міністерства культури СРСР і Міністерства культури УРСР, і треба признати, що прислані з Москви спеціялісти були єдиними, які одностайно прийшли до висновку про неможливість і недоцільність такої передачі. Всі українські комісії, як правило, погоджувалися з вимогами. Саме така комісія, яка виконала розпорядження тогочасного радянського уряду, була складена з різних львів ських вчених у 1987 р. В урочистій обстановці в приміщенні ЛНБ були вручені представникам Польщі 58 одиниць цінних книг польських авторів, а згодом, ще цього року, сам директор бібліотеки М. Лізанець перевів у Польщу понад 2,400 книг. Цікаво, що в бібліотеці віднайдено лише список цих книг з мит ниці, а ніякого акту передачі, підписаного з двох сторін, до сьогодні не зроблено, хоч є численні свідки цієї процедури, які підбирали книги і до помогли перевозити. Мусимо підкреслити, що за весь цей час Львів ська наукова бібліотека не отримала жодних книг, рукописів чи документів з українських збірок, що збереглися чи випадково попали у Польщу, зокрема з багатих колекцій знищених архівів і бібліотек Пе- ремиської Капітули. Ми зацікавлені у співпраці, але вона не може бути однобокою. Радо допоможемо опрацьовувати порозкидані по бібліотеках Польщі українські колек ції, як і приймемо допомогу від вчених Польщі. Настав час, коли відносини між науковими і культурними установами двох сусідніх держав Укра їни і Польщі повинні вийти на належний європей ський рівень, а всі претенсії і суперечки мають висвітлюватися об’єктивно, без перебільшень і шкід ливої екзальтації. їх можна вирішити шляхом нала годження обміну, ксерокопіювання або мікрофільму ванням, а в майбутньому — організацією спільного ’’Банку інформації” чи комп’ютерних каталогів. Такої співпраці ми щиро бажаємо. 8 “НАШЕ ЖИТТЯ”, ЛИСТОПАД 1992 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
