Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
СТЕПАН ПУШИК Якщо я вище Землю підніму Вкраїна буде точкою опори. П. Скунць І зупиниться серце, що нині щемить і болить, Бо натомляться в леті високому крила орлині. Хто ж пісні посилатиме в горду і тиху блакить? Лиш тополя й верба та червона-червона калина. Він летить! І не зможе вернутись з дороги назад, Він втрачає літа, і дорога висотує силу, І зелений барвінок, що йшов на весільний обряд, Ще піде, ще укриє його невисоку могилу. Та пошле він свій голос до юних синів з далини, І та пісня залишиться їм у дарунок, як віно. Так, за ним ще прийдуть ясночолі та мужні сини, Вони вище піднімуть тебе, дорога Україно! Під проводом Сороки ми вивчили ”У гарячих степах Казахстану”, співали ’’Любіть Україну" на слова Сосюри під мелодію ’’Соколи, соколи, ставайте в ряди” (цю пісню співало при читальнях ’’Просвіти” молодіжне товариство ’’Сокіл”). З ним ми вивчили пісню ”Гимн кенгірського повстання”. До речі, і мелодія — його. В’язень ще з 40-го року, стільки пережив, що нам було чого послу хати і повчитись. З Михайлом Сорокою познайомив мене мій батько. Вони разом були в 1941 році на Воркуті. Гуляй, шалений, вий пургою, Підземне царство мерзлоти. Мій рідний краю, я з тобою В снігах глибоких Воркути. Мабуть, у ці дні і був створений цей вірш. Перші поселенці Воркути під час війни. Чи потрібні ще якісь пояснення? З п. Михайлом ми ходили у тюрму, де останні дні провів М. Іванців. Він нас повчав, з ним було легко, як із рівним. Свою безмежну любов до Бать ківщини, пошану прав інших народів і кожної людини зокрема він умів незримо нам передати, та так, що це навіки закарбувалось в наших молодих серцях. Ми відчували, що він значно вище стоїть над нами, але він поводив себе так, що це не принижувало, ми прагнули підрости. Пам’ятаю, я запитала тата, чому Михайла не вибрали до комісії? Він стільки знає і так високо людяний, зумів би, напевно, всіх повести. Тато відпо вів: ’’Можна добрі поради давати, не обов’язково керувати. Втім, хоч він і не бере в керівництві актив ної участи, але йому попаде більше за рядових учасни ків. А його треба берегти”. Так воно й було. Жахи розказував про цей час батько, який як польський громадянин записався в армію Сікорського. Михайлові Сороці це не вдалося. Він був надто на видноті і не на доброму рахунку в польських урядовців, з якими воював за права нашо го народу. Батькові і ще багатьом в’язням поталанило вирватися в Воркути, але вже з польського табору біля Уфи мусили тікати. Добрі люди між поляками підказали їм, що над ними готують військовий три бунал польські офіцери. Була можливість прорізати колючий дріт і втекти. Розбрелися по 2-3 особи, хто куди зумів. Батько опинився зі шваґром Андрія Мельника в оренбурзьких степах. Як ветфельдшер, він влаштувався в колгоспі і перебув там війну. По вернувся в 1946 році, а вдруге заарештували 1949. А Михайло Сорока перебував в таборах під час і після війни, і помер в мордовському таборі 1971 року, не побачивши свободи, яку так любив, і нам, молодим, цю любов передав. Ми в 1956 році роз’їхались: хто на Україну, хто до родочів на засланні, а він карався по тюрмах до 1971 року, поки Господь не забрав його назавжди від нас. Пам’ять про великого сина українського народу ми повік збережемо у своїх серцях... Між дівчатами і хлопцями був гурток, що вважав негідним у такий величний час займатися амурами. Нам здавалося — цим зневажимо великий почин. Ніхто з нас не докоряв іншим, що парочками сиділи на своїх постелях, бо ховатися не було де, — ми їх не соромили, може, в душі й заздрили, але самі так 6 “НАШЕ ЖИТТЯ”, БЕРЕЗЕНЬ 1992 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
