Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
ІЗ УСТАНО ВЧИХ ЗБО РІВ ЗА КА Р П А ТС Ь КО Ї О Б Л А С Н О Ї О Р ГА Н ІЗ А Ц ІЇ С О Ю ЗУ У КР А ЇН О К ’’ХОЧУ, ЩОБ МЕНЕ ЗВАЛИ ПАНЕЮ” Зал Палацу культури облпрофради1 цього разу був вбраний з особливим жіночим смаком. Повсюди — вишивані неповторним українським орнаментом рушники, що відповідало традиції нашого народу зустрічати дорогих гостей шитвом, як і благословля ти ним молодих у добру життєву дорогу. На видному місці — ікона із зображенням Діви Марії з немовлям, яку організатори зборів хотіли б мати за свою покро вительку. Розмова між учасниками зборів, які представляли: Рахівський, Тячівський, Свалявський, Хустський, Ір- шавський та інші райони, велася ділова і торкалася одвічних цінностей — сім’ї, любові, моральних чеснот, виконання головних християнських заповідей. А ще — прагнення до свободи, як одвічного бажання ук раїнського народу мати свою державність. Біля першовитоків усіх цих понять завжди була і донині залишається жінка — хранителька домашньо го вогнища, сімейних основ. ”На жаль, тоталітарна система навчила нас жадати не свобод, не Бога, а хліба. Трагічна нація, у якої жінка майже перестала всміхатися", — зауважила у своїй доповіді на зборах доцент УжДУ2, кандидат філологічних наук Наталія В игодованець. І, згадуючи про колишню гарну тра дицію, підкреслено шанобливого звертання до прек расної половини, порівнюючи її з нинішніми звертан нями — "товаришко", "жіночко", — Наталія Іванівна додала: "Хочеться, щоб мене звали пані...”. Отож, вартісними є зусилля активісток, спрямо вані на відновлення добрих звичаїв жіноцтва Закар паття, перевірених століттями правил, співжиття в сім’ях, великих родинах, які вони плекатимуть у Со юзі українок. А ще — турбота про виховання молоді, щоб змалку росла готовою до своєї ролі господині в домі, матері... Історичні аспекти цієї теми зачепила співдопо відач Ганна Божук, котра розповіла про діяльність Жіночого Союзу на Закарпатті, створеного ще в 1921 році. Милосердна місія Союзу, вміло спрямовувана Іриною Волошин (дружиною президента Карпатської України Августина Волошина), Єлизаветою Бращай- ко, примножувана сестрами Божук, Ганною Мандзюк, Марією Бандусяк, Марією Химинець та іншими жін ками, їх культурно-освітницька діяльність допомогла здобути добру славу цій громадській організації. Аж поки у 1939 році, з приходом гортіївських фашистів, вона не була розігнана. Нинішні ж ініціятори створення обласної органі зації Союзу українок теж уже стоять не на голому Делегати із Закарпаття Марія Ковач-Зілгалова та Галина Матейко (в першому ряді зліва на право) — учасниці М іж народного конгресу ’’Союзу українок” в Чернівцях, серпень 1991 р. Delegates from Zakarpathia Maria Kovach-Zilchalova and Ha- lyna Mateyko (first row left to right), participating in the Inter national Congress of Ukrainian National Women’s League held in Chernivtsi, August 1991. місці. Майже в усіх районах діють місцеві організації. Залишилося, об’єднавши їх, повести скоординовану й плідну роботу. Таку, про яку розповідали гості із Львова. Про це ж говорила і голова київської органі зації СУ Олена Суслова. Непростим виявилося питання про назву. Кілька учасниць обговорення запитували: "Чому в ній має фігурувати слово "українок”? Чи не перекреслить це вступ в організацію жінкам інших національностей, орієнтацій?” На що пані Вигодованець зреагувала контрзапитанням: "Чому слова ’’український”, ’’націо налістичний” кимось досі сприймаються в негатив ному контексті? Чи не тому, що ми й досі не навчи лися шанувати самих себе, не бажаємо заявляти про себе на повен голос. Ми ж, врешті, живемо в своїй країні, й соромитися своєї національності давайте не будемо...” Хвилюючими були виступи на зборах активісток Жіночого Союзу 20 — 30-х років Ганни Мандзюк і Марії Бандусяк. Збори обрали голову, двох заступників і коорди наційну раду обласної організації Союзу українок. Очолити організацію довірено професору УжДУ, доктору медичних наук Оксані Ганич. Збори затвер дили також проект статуту, прийняли ухвалу, в якій сформулювали мету і завдання своєї організації. Прийнято також звернення до всіх жінок Закарпаття: ”На референдумі 1 грудня сказати: "Так” — вільний, незалежній Україні. Василь Бедзій "Новини Закарпаття”, 28 листопада 1991 р. 1. Обласна профспілкова Рада. 2. Ужгородський Державний Університет. “НАШЕ ЖИТТЯ”, БЕРЕЗЕНЬ 1992 15
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
