Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Проблема в іншому: чи доцільно, щоб жінка служила на всіх військових ділянках, чи не завадить нелегка військова служба основному жіночому призначенню. Суспільство й чоловіки мають сердечно ставитися до жінок, розуміти, що жінка продовжує людський рід, що через неї слід зберігати генетичний фонд нації. — Наші Збройні Сили розбудовуватимуться на історичних традиціях українського війська, зокрема, з урахуванням традицій запорізького козацтва. Тим часом перебування ж ін о к у Запорізькій Січі вважа лося недопустимим. Пригадаймо слова з народної пісні: ’’...проміняв ж ін к у на тют юн і люльку”... — Я шаную традиції мого народу. Але не став люся до них сліпо. Я думаю, що нам важливо збері гати в усьому наш національний дух, духовність, надзвичайно притаманний українцям патріотизм — його рубали-рубали під корінь, а не вирубали! Ми, як птах Фенікс із попелу, постаємо в своєму патріотизмі, в любові до України. Проте підходити до давніх традицій потрібно без догматизму. Багато чого в світі змінилося, і я не вважаю, що сучасна армія так уже повинна в цьому пункті дотримуватися давніх правил, заведених козаками. Розумієте, то було осо бливе життя, важке життя: кінь, тяжкі побутові умо ви, постійна небезпека. А нині жінкам; які служать у війську, можуть бути забезпечені умови набагато ци вілізованіші. До того ж, маємо і традиції українських Січових Стрільців, — а там були жіночі формування. Зга даймо, мати відомого науковця, історика України Ярослава Дашкевича була командиром чети у стріле цьких жіночих формуваннях. Такі ж формування були і в УПА. Отже, в нас є різні традиції... Армія завжди несе в собі елемент самопожертви в ім’я Батьківщини, її захисту... Ну, то всі мають право потурбуватися про свою матір-Україну. І жі ноцтво також. І коли дивитися на майбутнє україн ського війська, як війська небагаточисельного, але високопрофесійного, то якщо знайдуться жінки-до- бровольці, які забажають у ньому служити й витри мають високі вимоги, — нехай би служили. Саме це спостерігаємо в армії Сполучених Штатів Америки. — А якою має бути роля української ж ін ки у підтримці нашого війська як матері, вихователь ки?.. У казках багатьох народів є образ матері, яка свого сина, що злякався, не витримав небезпек, не пустила в дім; мовивши: "Сину, виконай свій обов’я зок”. І син пішов, а вона плакала... Отож час вибору для України, час гамлетівського "Бути чи не бути" зобов’язує наших жінок бути і добрими, і милосерд ними, і уважними, та разом з тим — зберігати еле мент високої відповідальности перед Батьківщиною і при всій своїй любові до рідних воїнів бути до них вимогливими і допомагати вистояти тоді, коли, мож ливо, без такої підтримки чоловік міг би "залама тися”. — Стало відомо, пане полковнику, що останній призов до війська пройшов не зовсім добре: знайшла ся в нас деяка кількість хлопців, які навіть на те ренах України (а не десь там, у Карабасі), в своїй, а не імперській армії, служит и ніяк не хочуть. Відтак постає значна проблема виховання, піднесення на ціональної свідомости... — У такому війську, яким була Совєтська армія, мало кому хотілося служити. І справді, не варто було прагнути там служити. Завдання полягає в тому, щоби, поперше пере будувати міжособисті взаємини у війську, побудувати новий тип соціяльних відносин. І в міру того, як нам вдаватиметься розв’язання цієї проблеми, служба у нашому війську ставатиме дедалі престижнішою. Маємо рішуче відмовитися від того, що нам діста лося від Совєтської армії — калічення, нівечення особистости, її прагнення, подавлення, а не розви ток... Повторюю, армія наша має бути професійною, на контрактовій основі. І це зобов’язує нас зробити так, щоб наше військо мало дуже високі духовно- моральні характеристики. Треба, щоб приходили до нього хлопці з дуже високим рівнем національної самосвідомости — ось широке поле для діяльности української жінки-матері, сім’ї, школи, преси... Бо, на превеликий жаль, спадщину ми одержали справді страшну. І це стосується не лише армійських справ, а цілого суспільного життя. Адже коли Аме рика, Европа розробляли наукові системи ненасиль ницького спілкування, то нас понад 70 років учили к л а с о в о ї боротьби. Ця ідеологія ненависти дала смертоносні, руйнівні наслідки. Якщо ми спроможе мося їх подолати, тоді матимемо новий тип соціяль них відносин. То мають бути відносини, що ґрун туються на загальнолюдських моральних цінностях і на нашій національній ідеї. — Коли ж , пане полковнику, матимемо таку армію, якою зможемо по-справжньому пишатися? — Процес відродження війська на історичних, національних основах нашого народу розпочинаєть ся. Якщо він ітиме інтенсивно, то протягом двох- трьох років можемо багато чого досягти. Близька історія нам дещо продемонструвала: ну, хто міг подумати, що так порівняно швидко Україна здобуде незалежність! Навіть найбільші оптимісти не вірили в такі темпи... Ми проводили з’їзд Спілки офіцерів України за двадцять днів до серпневого військово-компартійного заколоту минулого року і ставили питання про Збройні Сили України, але щоб так швидко розпочалося їхнє реальне створення — теж не сподівалися... Тож є підстави для оптимізму. 6 НАШЕ ЖИТТЯ”, ЧЕРВЕНЬ 1992 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
