Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Проблема в іншому: чи доцільно, щоб жінка служила на всіх військових ділянках, чи не завадить нелегка військова служба основному жіночому призначенню. Суспільство й чоловіки мають сердечно ставитися до жінок, розуміти, що жінка продовжує людський рід, що через неї слід зберігати генетичний фонд нації. — Наші Збройні Сили розбудовуватимуться на історичних традиціях українського війська, зокрема, з урахуванням традицій запорізького козацтва. Тим часом перебування ж ін о к у Запорізькій Січі вважа лося недопустимим. Пригадаймо слова з народної пісні: ’’...проміняв ж ін к у на тют юн і люльку”... — Я шаную традиції мого народу. Але не став люся до них сліпо. Я думаю, що нам важливо збері гати в усьому наш національний дух, духовність, надзвичайно притаманний українцям патріотизм — його рубали-рубали під корінь, а не вирубали! Ми, як птах Фенікс із попелу, постаємо в своєму патріотизмі, в любові до України. Проте підходити до давніх традицій потрібно без догматизму. Багато чого в світі змінилося, і я не вважаю, що сучасна армія так уже повинна в цьому пункті дотримуватися давніх правил, заведених козаками. Розумієте, то було осо бливе життя, важке життя: кінь, тяжкі побутові умо ви, постійна небезпека. А нині жінкам; які служать у війську, можуть бути забезпечені умови набагато ци вілізованіші. До того ж, маємо і традиції українських Січових Стрільців, — а там були жіночі формування. Зга даймо, мати відомого науковця, історика України Ярослава Дашкевича була командиром чети у стріле цьких жіночих формуваннях. Такі ж формування були і в УПА. Отже, в нас є різні традиції... Армія завжди несе в собі елемент самопожертви в ім’я Батьківщини, її захисту... Ну, то всі мають право потурбуватися про свою матір-Україну. І жі ноцтво також. І коли дивитися на майбутнє україн ського війська, як війська небагаточисельного, але високопрофесійного, то якщо знайдуться жінки-до- бровольці, які забажають у ньому служити й витри мають високі вимоги, — нехай би служили. Саме це спостерігаємо в армії Сполучених Штатів Америки. — А якою має бути роля української ж ін ки у підтримці нашого війська як матері, вихователь ки?.. У казках багатьох народів є образ матері, яка свого сина, що злякався, не витримав небезпек, не пустила в дім; мовивши: "Сину, виконай свій обов’я зок”. І син пішов, а вона плакала... Отож час вибору для України, час гамлетівського "Бути чи не бути" зобов’язує наших жінок бути і добрими, і милосерд ними, і уважними, та разом з тим — зберігати еле мент високої відповідальности перед Батьківщиною і при всій своїй любові до рідних воїнів бути до них вимогливими і допомагати вистояти тоді, коли, мож ливо, без такої підтримки чоловік міг би "залама тися”. — Стало відомо, пане полковнику, що останній призов до війська пройшов не зовсім добре: знайшла ся в нас деяка кількість хлопців, які навіть на те ренах України (а не десь там, у Карабасі), в своїй, а не імперській армії, служит и ніяк не хочуть. Відтак постає значна проблема виховання, піднесення на ціональної свідомости... — У такому війську, яким була Совєтська армія, мало кому хотілося служити. І справді, не варто було прагнути там служити. Завдання полягає в тому, щоби, поперше пере будувати міжособисті взаємини у війську, побудувати новий тип соціяльних відносин. І в міру того, як нам вдаватиметься розв’язання цієї проблеми, служба у нашому війську ставатиме дедалі престижнішою. Маємо рішуче відмовитися від того, що нам діста лося від Совєтської армії — калічення, нівечення особистости, її прагнення, подавлення, а не розви ток... Повторюю, армія наша має бути професійною, на контрактовій основі. І це зобов’язує нас зробити так, щоб наше військо мало дуже високі духовно- моральні характеристики. Треба, щоб приходили до нього хлопці з дуже високим рівнем національної самосвідомости — ось широке поле для діяльности української жінки-матері, сім’ї, школи, преси... Бо, на превеликий жаль, спадщину ми одержали справді страшну. І це стосується не лише армійських справ, а цілого суспільного життя. Адже коли Аме рика, Европа розробляли наукові системи ненасиль ницького спілкування, то нас понад 70 років учили к л а с о в о ї боротьби. Ця ідеологія ненависти дала смертоносні, руйнівні наслідки. Якщо ми спроможе мося їх подолати, тоді матимемо новий тип соціяль них відносин. То мають бути відносини, що ґрун туються на загальнолюдських моральних цінностях і на нашій національній ідеї. — Коли ж , пане полковнику, матимемо таку армію, якою зможемо по-справжньому пишатися? — Процес відродження війська на історичних, національних основах нашого народу розпочинаєть ся. Якщо він ітиме інтенсивно, то протягом двох- трьох років можемо багато чого досягти. Близька історія нам дещо продемонструвала: ну, хто міг подумати, що так порівняно швидко Україна здобуде незалежність! Навіть найбільші оптимісти не вірили в такі темпи... Ми проводили з’їзд Спілки офіцерів України за двадцять днів до серпневого військово-компартійного заколоту минулого року і ставили питання про Збройні Сили України, але щоб так швидко розпочалося їхнє реальне створення — теж не сподівалися... Тож є підстави для оптимізму. 6 НАШЕ ЖИТТЯ”, ЧЕРВЕНЬ 1992 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
