Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Теплота ніжного жіночого серця і холодний блиск зброї... Що може бути м іж ними спільного? І все ж ця тема нині є актуальною для осмислення. УКРАЇНКА Й УКРАЇНСЬКА АРМІЯ Маючи гіркий досвід співіснування з агресивними сусідами, Україна нині енер гійно створює такий важливий атрибут державности, як власні Збройні Сили. Це має бути сучасне, порівняно невелике, але чудово підготовлене, боєздатне військо і фльота з суто оборонною доктриною. Наша армія має бути позбавлена всього потворного, антигуманного, що було притаманне імперській Совєтській армії. Якою ж має бути роля жінки-українки відносно своєї національної мілітарної сили? Чи побачить українська мати, що її сини не тікають від такого війська, а, навпаки, вважають за честь у ньому служити? Як повинні виховувати завтрашніх військовиків сім’я і школа? Про все це було цікаво поговорити з одним із засновників Руху, професором психології, нині начальником Соціяльно-психологічного управління Міністерства оборони України полковником Володимиром Мупявою та колишнім політв’язнем брежнєвських таборів, а тепер народним депутатом України Іриною Калинець, яка очолює Львівське обласне управління освіти. зме ЗОС — Чи є бажаною, з погляду начальника Соція- льно-психологічного управління, присутність ж ін о к у Збройних Силах України? — звертаюся до В. Муляви. — Наявність жінок в армії могла б пом’якшувати міжособисті стосунки військовослужбовців. Але —за умови, що сама соціяльно-психологічна атмосфера вже є більш-менш нормальною ( бо може скластися й така ситуація, коли ефект буде протилежним)... Крім того, ми вважаємо, що у кожному військовому підрозділі мусить бути телефон довір’я. Щоб чергу вали молоді, але добре підготовлені жінки, службу яких можна назвати сестринським довір’ям. Щоб до них солдат міг анонімно зателефонувати, викласти свою тривогу, біду, довіритися, мов сестрі, поради тися й зустріти сердечне сприйняття, розуміння, пораду. На жаль, складаються стресові ситуації, які ще у філософії називаються пограничними ситуаціями. Коли немає належної розрядки, можливости вилити душу, — ці ситуації часом закінчуються самогубством чи іншими екстремальними виходами... Отож маємо подбати про те, чого не було в Совєтській армії, — про гуманне ставлення до людини. Крім служби, про яку я щойно розповів, жінки могли б працювати в медичних формуваннях україн ського війська, у службі зв’язку. І не лише там. Немає такої спеціяльности, якою б жінка не оволоділа. “НАШЕ ЖИТТЯ”, ЧЕРВЕНЬ 1992 5
Page load link
Go to Top