Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
В ПАМ’ЯТЬ ТОВАРИШКИ Родина Гнатюків у гуцульському вбранні в Криворівні в 1911 або 1912 році. Зліва: Юрко Гнатюк — син, Олена У далекому Парижі 27 лютого 1991 р. відійшла у засвіти видатна жінка Олександра Піснячевська з роду Гнатюків, пов’язана вузлами приязні з україн ською громадою, зокрема з українським осередком у Сарселі. Народилася Олександра 17 червня 1898 року у Львові і була другою дитиною у сім’ї Володимира й Олени Гнатюків. Старша її сестра Ірина і молодший брат Юрко доповнювали родину. Її батько, відомий український етнограф, жив науковими інтересами у близьких взаєминах з Іваном Франком і Михайлом Грушевським. Як науковий секретар Товариства ім. Т. Шевченка, він був одночасно редактором науко вих видань цього товариства. Родина Гнатюків не тільки підтримувала зв’язки з передовими галицькими родинами, але й зустрі чалася з наддніпрянцями, що переїжджали або тим часово затримувалися у Львові. Вона проводила літні вакації у Криворівні на Гуцульщині, де проживав місцевий парох о. Олексій Волянський з дружиною Марією. Олена Гнатюк була посвоячена з Марією Волянською і з цього зв’язку виринув цей літній контакт, що закріпив замилування до Гуцульщини. Молода дівчина, що виростала в такому середо вищі, мусіла вжитися в цю атмосферу. Її захопила мрія стати лікаркою. Вона стільки наслухалася про боротьбу за жіночі права, про право жінок на фа ховий вишкіл і працю, що твердо постановила стати лікаркою. В її сестри і брата не було такого бажання. А вона, закінчивши дівочу гімназію СС Василіянок у Львові, почала розглядатися за можливістю медич них студій. У Львові це не було можливим, бо тоді Г натюк — дружина, Ірина Гнатюк — старша дочка, Воло димир Гнатюк — етнограф, а біля нього — молодша дочка Леся. Hnatiuk family in Hutsul costume. українська молодь бойкотувала місцевий універси тет. По якомусь часі Лесі пощастило дістатися до Праги, де розпочала медичні студії і за кілька років закінчила їх. У 1926 р. Леся була змушена вернутися до Льво ва. Тоді після короткої недуги помер її батько Во лодимир Гнатюк. Це був для неї великий життєвий удар. Сестра Ірина вже була замужем, а брат Юрко в той час студіював у гірничій академії в Пшібрамі. А вона після похорону підтримала маму, перевезла її на спільне мешкання з сестрою Зеною Майковською і повернулася до Праги. Закінчила вона медичні студії у 1929 р. Розду муючи, де їй осісти, постановила повернутися до Львова. Усвідомлювала, що повинна підтримати ма тір. Сестра Ірина проживала в Німеччині, а брат Юрій після закінчення студій виїхав на Україну. При їхавши, вона розпочала заходи для нострифікації свого лікарського диплому. Українські лікарі обіцяли їй допомогти у тому. Нічого з того не вийшло. Незабаром приїхав за нею її приятель Дмитро Піснячевський. Закінчивши економічні студії у Празі, він настоював на подруж жі. Лесине вагання між перебуванням з мамою і подружжям закінчилося. Вона перервала свої захо ди і повернулася до Праги. Незабаром молода пара повінчалася і виїхала до Парижу. Тут Дмитро Пісня чевський швидко знайшов працю завдяки доброму знанню французької мови, яку вивчив ще в дитин стві. Будучи добрим математиком, він викладав цей предмет у середніх школах. Про професійну працю Лесі знаю дуже мало. Свого диплома вона не но- “НАШЕ ЖИТТЯ”, ЧЕРВЕНЬ 1992 11
Page load link
Go to Top