Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
ЗО РЕСЛАВА Ш КІРЯ К-Н И Ж Н И К, доктор медичних наук ЗДОРОВ’Я ЖІНКИ І ПРОБЛЕМА ВІДРОДЖЕННЯ УКРАЇНИ Д-р Зореспава Шкіряк-Нижник — надзвичайно цікава постать сьогоднішнього Києва. Родом із Закар паття, вона закінчила медичний факультет Ужгородського університету і працювала лікарем у селах Закарпаття. Там усвідомила невідрадне становище населення, зокрема ж інок та дітей, коли йдеться про стан здоров’я, і саме ця проблема створила провідну ідею в її праці в ділянці охорони здоров’я. 1975 року її запросили до Києва, де тепер завідує катедрою медико-соціяльних проблем материнства і дитинства Київського державного інституту вдосконалення лікарів. Лікарі обов’язково кож ні п’ять років проходять вишкіл у новій ділянці медицини. Крім того вона завідує відділом плянування сім’ї при науково-дослідному інституті педіятрії, акушерства і гінекології. Зореспава Шкіряк-Нижник має титул доктора медичних наук і професора. У травні ц.р. вона відвідала багато міст США з метою усвідомлення американців про наслідки чорнобильської катастрофи. Свою професійну працю невпинно поєднує з громадською роботою в ділянці захисту не тільки здоров'я, але й прав жінки, а також у ділянці екології. У підготові до референдуму відбула низку поїздок у Донецьк, Дніпропетровськ, Одесу та інші міста, а на річному засіданні підсумків праці Союзу Українок і Жіночої Громади Руху в листопаді 1991 р. виголосила доповідь на тему здоров’я ж інки та його значення у проблемі відродження України. За дозволом авторки друкуємо її у дещо скороченому виді, зберігаючи правопис ориґіналу. _ Вболіваючи за національне відродження України в усій його складності, розмаїтті, не можна обминути такої вкрай важливої проблеми, як біологічне забез печення ВІДРОДЖЕННЯ у його якісному і кількісному вимірах. Проблема ця є не тільки гострою, але і такою, зволікання з вирішенням котрої ставить під загрозу саме існування нації як такої, може призвести до незворотнього стійкого погіршення генофонду, соматичної та інтелектуальної дегенерації, вимиран ня. Постійно зменшується народжуваність: якщо на початок 1985 року вона становила 15.3 на кожну тисячу населення, у 1987 — 14.8 °/00, у 1990 — 13.2 на 1000, то на 1.01.1991 — 12.7, що є найнижчим по кажчиком в СРСР. Відповідно іде зменшення коефіцієнту плодо витості жінок, тобто коефіцієнту народжуваності у жінок дітородного віку. Ще 10 років тому на 1000 жінок у віці від 15 до 49 років припадало по 70 родів на рік, у 1988 — вже тільки 59, а 1989 — всього 55, у 1990 — 51. Тривога стає ще відчутнішою, якщо зважити на те, що водночас зростає загальна смертність людей, яка на початок минулого року становила 11.6 на 1000 населення, нинішнього — 12.1, і є майже у два рази вищою, ніж у країнах Західньої Европи, Канади, Япо нії. При такій ситуації уже майже не маємо кількісного відтворення населення: за останні 10 років природ ний приріст різко упав. Ще в 1986 році він становив 4.4 на 1000 населення, у 1987 — 3.5 на 1000, у 1988 — 2.8, у 1989 — 1.7, а у 1990 — 0.6 (!) (по СРСР — 8.7). До речі, на 1.01.1992 в Україні помітний вже від’ємний приріст — 0.4%о (себтоза рік вмирає на 40,000 людей більше, ніж народжується. — Ред.). Маємо нечувану і небачену донині ситуацію, коли 12 областей України вже не відтворюють своє населення! У сільській місцевості, де популяція, як відомо, складається переважно з українців, смертність загалом по ре спубліці перевищує народжуваність. Україна стоїть уже на тій катастрофічній межі, за якою гряде хіба що вимирання і зникнення нації як біологічної термі- нанти. Відомо, що саме жінка є основним гарантом безперервності поколінь. Здоров’я жінки і народже них нею дітей забезпечує перехід з одного покоління в інше і повноцінність зміни поколінь. Здоров’я жінки віддзеркалює не тільки ту сукупність рис, що при таманна у біологічному та суспільному плані процесу відтворення суспільства, але і соціяльну, політичну, екологічну та історичну ситуацію в суспільстві за галом. У погіршенні здоров’я жінок, ущемленні їх ма теринських можливостей можна шукати, а значить і знайти вагомі причини, що привели до цієї критичної біологічної межі. На Україні понад 27 мільйонів жінок, з них 12.4 млн. дітородного віку. У народному госпо дарстві їх зайнято близько 11 млн. Жінки на Україні складають 52% усіх працюючих, 92% жіночого на селення працюють або вчаться. У промисловості жінки складають 45%, сільському господарстві — 46%, будівництві — 28%, транспорті і зв’язку — 33%. Якщо ж зважити на те, що цей процес зайнятості у суспільній сфері іде у розриві від розв’язання питань охорони праці, захисту здоров’я і покращення побуту жінок, стає зрозумілим, що нинішнє становище жінки є с о ц іа л ь н о ю проблемою державного значення. Багато жінок зайнято на важких фізичних ро- 4 ’’НАШЕ ЖИТТЯ”, ЛИПЕНЬ-СЕРПЕНЬ 1992 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
