Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
ІВАН КРАСОВСЬКИЙ НА ІВАНА , НА КУПАЛА... горб, щоб вогнище виднілося далеко навкруги, укла дали у високий стос навколо закопаного у землю стовпа ялиці. В окремих селах Сяніччини і Ясельщини увечорі 6 липня ішли селом місцеві музики і, виграючи, скли кали людей на собітку. В інших випадках скликала людей молодь своїм співом по сільській вулиці: Горішняни, долішняни, Идте до нас на собітку. На собітці у нас грают, Аж ся гори розлігают... Нерідко закликали жартівливими піснями: Подте, подте на собітку, Спечеме вам сліпу кітку, Не мащену, не солену, Лем попелом притрясену... У великих селах палили кілька собіток. Право розпалювати вогнище з чотирьох сторін надавалося двом молодим парам або авторитетним старшим парубкам. Музики грали марш, а молодь співала: А на Яна, на Янонька Купала ся Купалонька,* Купала ся, затопала, На Василя (або інше ім’я) позерала. А на Яна, на Янонька Купала ся Купалонька, Викупала срібни крила Та й собітку підпалила. чимало натрудилася, заки передумала все, що тієї днини я пережила і переслухала. З того часу минуло багато літ. Пам’ять Шевченка стали обходити прилюдно по всіх закутинах краю, не криючись з його творами і гадками. І авторка цих споминів рік-річно бере участь у врочистих обходах Шевченківських — і самій дово дилося говорити про Кобзаря у ясно вбраній залі перед численною, святочно настроєною публікою — а все ж таки ніколи так гаряче не билося їй серце, ніколи так живо не відчувала вона поваги хвилини, як саме тоді, коли маленькою дівчинкою стояла під віконцем шопи на дощі й болоті й перший раз при слухувалась, як школярі поминали безсмертного поета. "Дзвінок", Львів, 5 березня 1903, ч. 5. ’’НАШЕ ЖИТТЯ”, ЛИПЕНЬ-СЕРПЕНЬ 1992 9 Одним із найпопулярніших літніх народних свят на Україні (і, зокрема, на Лемківщині) є свято Івана Купала, яке припадає в ніч на 7 липня. Назва свята походить, очевидно, від назви одного з давньослов’янських божеств Купала — покрови теля річок і озер, рятівника потопаючих. Ім’я Іван йому було надано уже в початках християнства, коли це свято було приурочене пам’яті Івана Хрестителя, головним покликанням якого було хрещення Ісуса Христа в ріці Йордан. Свято Івана Купала досягає своєї кульмінації у ніч з 6-го на 7-ме липня. Звечора молодь збирається над річкою чи озером, розпалює купальні вогнища і цілу ніч тривають народні забави, співи, жартівливі ігри. Вдосвіта дівчата кидають вінки, сплетені з по льових квітів, на воду, слідкуючи, в яку сторону вода відносить вінок. Звідти, мовляв, з’явиться не забаром жених. Гірше, як вінок утопиться. Тоді чекай якогось лиха. Вірили, що лише у купальну ніч цвіте папороть і хто знайде та зірве цвіт папороті — матиме велике щастя. Старші люди твердили, що купатися у річці можна лише після купальної ночі. Головним атрибутом купального свята на Лем ківщині було палення у святкову ніч традиційного вогнища, званого ’’Собітка”. Назва ця, мабуть, по ходить від назви гори в Німеччині — Собот, — де в давнину палилися традиційні вогнища на честь Пе- руна. Лемківські собітки теж присвячувалися попу лярному дохристиянському божеству Перунові —бо гові вогню, блискавки і грому, хоч свято носило назву польсько-словацького ”Яна” (Івана Купала). Собітку влаштовували переважно пастухи. Вони заздалегідь вирізували корчі ялівцю, щоб просохли, а напередодні свята зносили висушений ялівець на Першою моєю думкою було втікати, заки хлопці мене відкриють — стид перемагав біль, — що його завдав упадок. Але вже було запізно — з-за угла шопи висунулася чорна тінь і придавлений голос спитав нишком: ’’Хто тут?” Я мовчала, причаївшись. Та ось шарнув сірник і переді мною в світлі стояв Зенко, а за ним його товариші. Моя заболочена осібка була для них чималою несподіванкою. Перший Зенко хопив мене грізно за рукав і сикнув: "Ти що тут робиш? підслухувала? а-а?” — Але на такий закид гордість взяла в мене верх, і я сміло поглянула всім в очі і твердо промовила: ”Я слухала, а не підслу хувала. Не бійтеся, не зраджу вас перед ніким”. По цих словах зібрала я свою заболочену сукончину в руки і гордо як царівна перейшла попри хлопців. Мама мала того вечора чимало роботи, заки при вела мою гардеробу до порядку. — Але й моя головка
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
