Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
квітами та баранцями, або посипані ріжнокольоровим мачком. Між ними, серед зеленої пшениці — червоні, зелені, сині, жовті крашанки, а там — печене порося з хріном у зубах, велика шинка з бронзовою шкірою, печений індик з повтиканим назад пір’ям, торти з цілими китицями квітів з цукатів, мазурки та безліч іншого майстерного куховарського виробу. Але най- почесніше місце — для сирної паски — цієї маминої "спеціяльности”, що так і тане в роті і вже один погляд на неї наганяє передчуття смакової насоло ди. Між всіма цими витворами кулінарії гарно роз міщено квіти: гіяцинти у вазонах, білі нарцизи та ніжні фіялки у високих і низьких вазах, а по краю обруса спущено цілі гірлянди та вінки з барвінку. Ось і останні приготування скінчені. Молодші діти вже давно сплять, бо їм обіцяно, що як підуть рано спати, їх розбудять до церкви. Втомлена мама кидає останній дбайливий погляд по всіх закутках і пригадує, чи ще чого не забула. А на білому дівочому ліжкові розложена нова, як весняна мрія, біла сукон ка. Блискучі нові черевички трохи наводять острах, бо мабуть таки добре тиснутимуть, але то нічого, бо ж на них спочине напевно "його” темний погляд. Мама даремно нагадує, що ще не час вбиратись. Я тільки приміряю! І ось нарешті одинадцята година ночі. Треба йти до церкви. Дома мама ще причепурює молодших дітей і вони напевно всі припізняться, але молодь уже давно коло церкви. Трохи щипає нічний холод, трохи тиснуть нові черевики, але все те, в порівнянні з хвилюючим очікуванням, дрібниці. Нарешті стихає напівтемна церква для того, щоб за хвилину загудіти радісним, бадьорим великодним співом, зворушливим співом ’’Христос Воскрес”. Свя щеник з клиром вийшов перед церкву, почувся пер ший веселий удар великоднього дзвону, йому відпо віли менші, тиха ніч оживала від бадьорих, дзвінких передзвонів. Коло дверей церкви почулось перше ’’Христос Воскрес!” і вся церква раптово засяяла безліччю вогнів і переповнилась святочним натовпом. Півчі на хорах підхопили священикове ’’Христос Воскрес” і понеслось воно луною поза мури церкви, наповнило радістю серця, перемогою великої ідеї. А коло церкви молодь, що не ’’протислась” до церкви, вітає це велике свято своєї весни бадьорим, веселим сміхом, що нарешті має право литись і зра джувати всьому світові радість, яка родиться в її душі, радість молодої, непорочної весни. В церкві і молоді, і старі ’’христосуються” між собою, цілуючись тричі навхрест. Молодь використовує цей старовинний звичай і ІВАН ФРАНКО XVIII Великдень! Боже мій великий! Ще як світ світом, не було Для нас Великодня такого! Від досвіта шум, гамір, крики, Мов муравлисько, все село Людьми кишить. Всі до одного До церкви пруть. Як перший раз "Христос воскресе” заспівали, То всі мов діти заридали, Аж плач той церквою потряс... Так бачилось, що вік ми ждали, Аж дотерпілись, достраждали, Що Він воскрес — посеред нас. І якось так зробилось нам У душах легко, ясно, тихо, Що, бачилось, готов був всякий Цілій землі і небесам Кричать, співать: минуло лихо! Найзліші вороги прощались, Всі обнімались, цілувались, А дзвони дзвонять, не стають! А молодь бігає мов п’яна, Кричить щосили в кожний кут: ’’Нема вже панщини, ні пана! Ми вольні, вольні, вольні всі!” Ба й дітвора, що в старих баче, Й собі вигукує неначе Перепелята по вівсі. ’’Панські жарти”. (Уривок) не раз із соромливим, дівочим ’’Воістину Воскрес!” починається для неї дійсно нове життя. А великодні дзвони, дзвенять, заливаються, нав перейми один перед одним, стараються сповістити світові велику радість — радість оновленого життя. Чи загудуть ще коли на Великій Україні великодні дзвони? Чи сповістять вони всьому світові про пе ремогу нашої великої Ідеї? Віримо, що так! Віримо, що й ще зможемо ска зати нашому новому, молодому життю ”Во істину Воскресла”! Емігрантка. Зберігаємо правопис оригіналу ’’Жінка”, ч. 9, Київ, 1935 р. "НАШЕ ЖИТТЯ”, КВІТЕНЬ 1992
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
