Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
ДЕ ПОДІЛИСЯ МАРТУСИНІ ЯЄЧКА? О. ГАЄЦЬКА Мама-заячиха заглядала стривожено че рез щілинку хатки, що сховалася у садку під листям і кущами ожини. ’’Смішні діти! Що вони там роблять під вікном великої білої хати? Певне, щось побачили цікавого, бо за глядають і слухають”, — думала вона. За хвилину ГІасуня і Сіровушко бігом по спішали стежкою в сад, ховаючи щось під сюртучками. — Куди ви тікаєте? Я ж вам казала, що це негарно підглядати та підслуховувати! — крикнула їм навздогін. — Ми не підслуховуємо, це наші вушка такі, що самі слухають! — відповіли зайче нята матусі і зникли між квітами ’’О, це певне Мартусенька почастувала їх знову солодкою морквою і вони ховаються поміж чудовими туліпанами, де можна спокій но її похрупати”, — подумала заячиха. Тим часом Сіровушко вже пильно стругав писаль- це із пір’ячка, що знайшов на стежці, а Ласуня обережно витягала з-під сюртучка яєчка та ховала їх в траві і зажурено схлипувала: ”Де ж ми візьмемо фарби?” Часу не було багато, бо вони бачили як Мартуся з мамою писала писанки, і почули, що вже завтра — Великдень. Але підслухали зайчиків стрункі туліпани: усміхнулися, щось пошептали і скинули по листочку зі своїх пишних кольорових голівок врадуваним зай ченятам. — Ось вже буде чим розмальовувати яєчка. Робота закипіла. Цілий день ніхто не ба чив Ласуні і Сіровушка, а під вечір Мартуся знайшла їх між кущами, а біля них кольорові писанки. — От де вони, от де мої яєчка, що були на вікні. Мартуся не тільки не сварила своїх ма лих улюбленців, але погладила їх та подару вала маленький кошичок. Скільки було ра- дости вранці, коли під церквою біля дівчинки сиділи два зайчики зі своїми писанками. ’НАШЕ ЖИТТЯ”, КВІТЕНЬ, 1992 35
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
