Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
ДЕ ПОДІЛИСЯ МАРТУСИНІ ЯЄЧКА? О. ГАЄЦЬКА Мама-заячиха заглядала стривожено че рез щілинку хатки, що сховалася у садку під листям і кущами ожини. ’’Смішні діти! Що вони там роблять під вікном великої білої хати? Певне, щось побачили цікавого, бо за глядають і слухають”, — думала вона. За хвилину ГІасуня і Сіровушко бігом по спішали стежкою в сад, ховаючи щось під сюртучками. — Куди ви тікаєте? Я ж вам казала, що це негарно підглядати та підслуховувати! — крикнула їм навздогін. — Ми не підслуховуємо, це наші вушка такі, що самі слухають! — відповіли зайче нята матусі і зникли між квітами ’’О, це певне Мартусенька почастувала їх знову солодкою морквою і вони ховаються поміж чудовими туліпанами, де можна спокій но її похрупати”, — подумала заячиха. Тим часом Сіровушко вже пильно стругав писаль- це із пір’ячка, що знайшов на стежці, а Ласуня обережно витягала з-під сюртучка яєчка та ховала їх в траві і зажурено схлипувала: ”Де ж ми візьмемо фарби?” Часу не було багато, бо вони бачили як Мартуся з мамою писала писанки, і почули, що вже завтра — Великдень. Але підслухали зайчиків стрункі туліпани: усміхнулися, щось пошептали і скинули по листочку зі своїх пишних кольорових голівок врадуваним зай ченятам. — Ось вже буде чим розмальовувати яєчка. Робота закипіла. Цілий день ніхто не ба чив Ласуні і Сіровушка, а під вечір Мартуся знайшла їх між кущами, а біля них кольорові писанки. — От де вони, от де мої яєчка, що були на вікні. Мартуся не тільки не сварила своїх ма лих улюбленців, але погладила їх та подару вала маленький кошичок. Скільки було ра- дости вранці, коли під церквою біля дівчинки сиділи два зайчики зі своїми писанками. ’НАШЕ ЖИТТЯ”, КВІТЕНЬ, 1992 35
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
