Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
НІНА МУДРИК-МРИЦ НА ВЕЛИКДЕНЬ На Великдень біля церкви Сиділа Гагілка, В запасчині — дві писанки. В руці — з верби гілка. Ішла Ксеня зі свяченим З дива зупинилась: ’’Хто ти така? Звідкіля ти Тут, у нас, з’явилась?” ”Я — Гагілка. З України Принесла привіти, Щоб на всій землі раділи Українські діти”. Усміхнулись, пригорнулись. Наче б з віку знались, Писанками обмінялись, Похристосувались! Рисунок Н. Мудрик-Мриц. "Дитячий куток", ОПЛДМ. Торонто, Канада, 1983 р. О. ГА Є Ц ЬКА БАБУСИНА УКРАЇНА Київ — прекрасна столиця України. Про нього так багато розказувала вчителька в українській школі. Ще недавно по містах Аме рики видніли великі картини — ’’білбордс”, на яких з нагоди 1000-ліття Хрещення Укра їни пишалися золоті бані святої Софії. При гадує, як товаришка з сусідньої хати звернула увагу: ’’Яка прегарна церква!”, а Марта від повіла: ”Це з України моєї бабуні”. Оглянули Києво-Печерську Лавру і з жалем згадали всі прекрасні церкви, збудовані за козацько-геть манської і княжої доби, відомі їм тільки з картин, бо зруйнувала їх безбожна, ворожа більшовицька рука. Марті здавалося, що князь Володимир, який стояв з великим хрестом, з гнівом питається: ’’Чому ви знищили мої свя тині?” На великій площі у центрі міста сиділи студенти з білими стрічками на головах і на писом ”Я голодую”. ”їх так багато і вони ма- лощо старші від мене”, — подумала Марта. Серед студентів зі Львова була теж Орися. Марта ніколи не забуде своєї сестрички: бліде личко, як ця біла стрічка на темних кучерях, та грізно стиснені чорні брови, такі як у ма ми. Вона сказала: ”Я голодую, щоб Україна була вільною!” На площі, де відбувався мі тинг, повівали десятки синьо-жовтих прапо рів. Марта поцілувала Орисю і подумала: ’’Во на не має вдома всього того, що я маю їсти, а відмовляє собі навіть тих бідних страв”. З думками про молодь у Києві не зчу- лися, як приїхали до Канева. Коли група лю дей співала ’’Заповіт” і вона почула: ’’...щоб лани широкополі і Дніпро, і кручі було вид но...”, — заплакала ревними сльозами. Марта дуже любила поезії Тараса Шевченка і часто їх деклямувала, але тепер вона відчула, що Він дійсно тут, дивиться на Дніпро і каже: "Світе тихий, краю милий, моя Україно, за що тебе сплюндровано?” 34 НАШЕ ЖИТТЯ”, КВІТЕНЬ, 1992 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
