Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
НІНА МУДРИК-МРИЦ НА ВЕЛИКДЕНЬ На Великдень біля церкви Сиділа Гагілка, В запасчині — дві писанки. В руці — з верби гілка. Ішла Ксеня зі свяченим З дива зупинилась: ’’Хто ти така? Звідкіля ти Тут, у нас, з’явилась?” ”Я — Гагілка. З України Принесла привіти, Щоб на всій землі раділи Українські діти”. Усміхнулись, пригорнулись. Наче б з віку знались, Писанками обмінялись, Похристосувались! Рисунок Н. Мудрик-Мриц. "Дитячий куток", ОПЛДМ. Торонто, Канада, 1983 р. О. ГА Є Ц ЬКА БАБУСИНА УКРАЇНА Київ — прекрасна столиця України. Про нього так багато розказувала вчителька в українській школі. Ще недавно по містах Аме рики видніли великі картини — ’’білбордс”, на яких з нагоди 1000-ліття Хрещення Укра їни пишалися золоті бані святої Софії. При гадує, як товаришка з сусідньої хати звернула увагу: ’’Яка прегарна церква!”, а Марта від повіла: ”Це з України моєї бабуні”. Оглянули Києво-Печерську Лавру і з жалем згадали всі прекрасні церкви, збудовані за козацько-геть манської і княжої доби, відомі їм тільки з картин, бо зруйнувала їх безбожна, ворожа більшовицька рука. Марті здавалося, що князь Володимир, який стояв з великим хрестом, з гнівом питається: ’’Чому ви знищили мої свя тині?” На великій площі у центрі міста сиділи студенти з білими стрічками на головах і на писом ”Я голодую”. ”їх так багато і вони ма- лощо старші від мене”, — подумала Марта. Серед студентів зі Львова була теж Орися. Марта ніколи не забуде своєї сестрички: бліде личко, як ця біла стрічка на темних кучерях, та грізно стиснені чорні брови, такі як у ма ми. Вона сказала: ”Я голодую, щоб Україна була вільною!” На площі, де відбувався мі тинг, повівали десятки синьо-жовтих прапо рів. Марта поцілувала Орисю і подумала: ’’Во на не має вдома всього того, що я маю їсти, а відмовляє собі навіть тих бідних страв”. З думками про молодь у Києві не зчу- лися, як приїхали до Канева. Коли група лю дей співала ’’Заповіт” і вона почула: ’’...щоб лани широкополі і Дніпро, і кручі було вид но...”, — заплакала ревними сльозами. Марта дуже любила поезії Тараса Шевченка і часто їх деклямувала, але тепер вона відчула, що Він дійсно тут, дивиться на Дніпро і каже: "Світе тихий, краю милий, моя Україно, за що тебе сплюндровано?” 34 НАШЕ ЖИТТЯ”, КВІТЕНЬ, 1992 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
