Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
ВАДИМ ОРИЩУК У ПОШУКАХ "СПРАВЖНЬОГО” ЧАСУ Шона Такер біля пам’ятника Тараса Шевченка в Харкові. Shona Tucker at the Shevchenko memorial in Kharkiv. Вже відійшов у минуле спільний українсько-аме риканський театральний проект ”У світлі”, що прой шов на Україні в серпні 1991 року. Проте потреба говорити про нього назріла саме сьогодні, бо без осмислення минулого наше майбутнє може набути зовсім інших форм. Нині наша країна переживає складну ситуацію: руйнуються десятирічні заборони, йде процес розми кання нашого відірваного від світу "Я”. Ця вистава —одна з перших краплин-предвісниць майбутнього дощу, який збагатить кожну культуру. Але якщо на віть не підходити так ґльобально, то було б цілком достатньо самого спілкування між людьми. Минулого літа до Києва приїжджала режисер Вірляна Ткач. Вона провела у трьох містах України акторські майстерні, на яких відібрала майбутніх ви конавців. Велика увага приділялась атмосфері, що виникала на заняттях. Принципово не дозволялася присутність сторонніх спостерігачів. ’’Хочеш подиви тись на режисерський метод?.. Переодягайся і при єднуйся". Початок і кінець роботи розпочинався із сидіння у колі, в якому можна було поділитися своїми плянами, снами, враженнями... Із відчуття ліктя сусі да, із загальної відкритости народжувався єдиний колектив. Таким чином у різноманітних людських особистостей запляновано виникало спільне творче прагнення. Умовно нитку щоденників Леся Курбаса можна назвати другим етапом. Історичні факти, "жи ві” думки режисера мали проникнути у свідомість сучасного актора, зайняти там чільне місце. У Харкові Вірляна організувала зустріч з Р. Чер- кашиним — одним із останніх акторів, який працював у колективі ’’Березіль”, заснованому Курбасом. За режисерським задумом, у виставі мав звучати голос старого чоловіка. На плівку був записаний голос Р. Черкащина. У такий спосіб він востаннє побував на сцені. Треба було бачити сльози старої людини. Лю дини, яка віддала мистецтву всю свою молодість, але з-за політичних обставин у країні була надовго викреслена з нашої історії. Як, мабуть, має щеміти серце, коли ти бачиш, що справа твоїх рук когось ще цікавить. Зустріч з Черкашиним, обдумування щоденників Курбаса мали надати особливо гострого сприйнят тя тогочасних подій. Історія ставала чимось близь ким. Намітилась цікава річ — вистава, якої ще не було в реальності, зорганізувала наше сьогодні і окрім інтелектуального осмислення минулого при мусила серцем відчути події, які відбувалися колись. А люди, через нашу зацікавленість ними, вже не могли сприйматись, як щось стороннє. Через любов історія увійшла в наше сьогодні. Результатом стала вистава. Сюжетний хід у самій виставі в якійсь мірі пов торював весь підготовчий етап до постанови виста ву. Мабуть, режисер навмисне вибудувала свої май стерні таким чином. Дія розпочиналася у нью-йоркському кафе, де молоді актори зацікавлено обговорювали аванґардні театральні пошуки Л. Курбаса. Поступово, завдяки сценографії Ватоку Уена, актори ставали за прозорі, із металевої сітки щити, і потрапляли на початок XX століття, перевтілювались в історичні постаті, про які вони щойно говорили. Точніше кажучи, вони на магалися, завдяки уяві, відтворити події тих часів. Таким чином історія стала сьогоденням. ’’Нас побачили в майбутньому”, — такі останні слова вистави. Сама вистава є синтезою різних мистецтв: засто совуються слайдові проекції, завдяки переміщенню щитів зображення то наближається, то віддаляється від глядачів. Музику скомпонував молодий канад ський композитор Роман Гурко. Велика увага при діляється акторській пластиці, в окремих сценах вона є основним засобом виразности. 10 ’’НАШЕ ЖИТТЯ”, КВІТЕНЬ, 1992 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
