Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
II Ганна Іванівна Закревська прокинулась і, не від криваючи очей, щасливо потягнулась під ковдрою, намагаючись згадати, що таке приємне чекає ТІ сьо годні, від чого їй так радісно прокинутись у цей день? Якийсь подарунок від чоловіка? Ні, той давно вже не їздив до міста, та й не було нічого такого, чого б їй так дуже бажалося мати. Листи? Ні, не було й листів... Ганна Іванівна раптом сіла на ліжку й радісно засміялась до себе. Листів не було, але була записка від Віктора, від шваґра, що той приїде до них із Шевченком... Оце було воно! Приїде Шевченко! Ганна Іванівна щасливо усміхнулась і швиденько шугнула знову під ковдру, щоб із заплющеними очи ма краще роздуматись, чому це вістка про приїзд Шевченка викликає в ній таку радість. Та з сусідньої кімнати вже чулось шаркання пан тофлів її чоловіка, і за хвилину сам Платон Олек сійович уже входив у жінчину спальню. Вона ще спробувала удавати, що спить, але саме щасливий вираз видав її. — Чому це ти так приємно усміхаєшся, га? — полоскотав її під шиєю чоловік. — Мабуть, знову якісь жарти вигадуєш? Оженившись пізно і будучи майже на двадцять років старшим за дружину, Платон Олексійович ча сом жартував і дражнив жінку, як малу дівчинку. Так і тепер, йому спало на думку тільки одне пояснення, чому вона так радісно сяє. — Ага, пригадую, пригадую! Це ж сьогодні тобі привезуть нову сукню. Ну, то за кілька днів можемо поїхати кудись, може, — до Яготина, до Рєпніних, показати тебе в новій сукні княжні. Ганна Іванівна побачила, що сьогодні вже не зможе додумати до кінця, чому її так тішить думка побачитись з Шевченком, і сказала спокійно, одсу- ваючи руку чоловіка: — Невже ти вважаєш мене за таку марнославну жінку? Я люблю сукні, але не для того, щоб викли кати в інших заздрість. — А для чого? Щоб сподобатись чоловікам? О, ми знаємо вас, вічних дочок Єви, — посварив на неї пальцем чоловік, впадаючи мимохіть у той поблаж ливий тон, яким звик говорити з усіма жінками вза галі, і зокрема — з своєю молоденькою жіночкою. — Я пригадую, як Шевченко мав малювати твій портрет, скільки ти тоді суконь перепробувала! А він сукні майже й не намалював! — засміявся Платон Олек сійович, задоволений своїм жартом. — Марні були твої турботи! Ганна Іванівна почервоніла. Дійсно, перед тим, як вибрати сукню, в якій її малював би Шевченко, вона довго вагалась і роздумувала. Так хотілось виглядати якнайкраще... Не тому, що їй хотілось по лонити собі цього чоловіка, а тому, що він так ми лувався в красі. Вона найкраще пригадує собі баль у пані Віль- ховської, у тієї майже сліпої "маркізи”, як її називали всі, а яку Шевченко одразу ж почав називати ’’Матін ко”... Тоді було так небувало весело, та й весь час перебування в Мосівці лишився в її пам’яті, як особ ливий, ні на що інше не подібний, підкреслено гарний і повний час у її житті. Голос чоловіка знову повернув Ганну Іванівну від мрій до дійсности. — Я ще хотів просити тебе, дружочок, щоб ти не той... знаєш, не поводилася занадто дружньо з Шев ченком. — Чому? — здивовано глянула на нього Ганна Іванівна. — Гм... знаєш, хлопець молодий, до того ж — художник... Ви, жінки, так його тут розвезли, роз пестили... Йому може в голові закрутитись. — О, дурниці! — розсердилась Ганна Іванівна, що рідко коли наважувалась одкрито суперечити чоловікові. — Шевченко такий скромний, такий стри маний!.. — Стриманий, стриманий, а бачиш, завернув го лову княжні Варварі! Хто зна, чим це скінчиться... 8 ’’НАШЕ ЖИТТЯ”, КВІТЕНЬ 1992 ДВІ КРАСИ (триптих) (Продовження) ЛЮДМИЛА КОВАЛЕНКО Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top