Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
УКРАЇНЦІ ЛЕОНІД ГОРЛ АЧ Рисунок Володимира Стецули. Drawing by Volodymyr Stetsula. Ми поки що листя осіннє, розвіяне вітром по світу, ми поки що крона обдерта, що плоду заждалась од цвіту, ми поки що лиш вузлувате коріння в спресованій глині. І кров наша німо холоне в снігами покритій калині. Та ми уже є! Вертається пам’ять розкута і листям зеленим весніє, вертається віра й покута і плодом на кроні важніє, і пружиться юне коріння, аж репає глина проклята, і кров наших лицарів кращих була недаремно проллята. Бо ми уже є! Київ, 1991 задумуватися над українською дійсністю та вглиблю ючись в її причини, шукати коренів лиха. Вона, ця жахлива українська дійсність, потрясає нашим су млінням, виводить нас із круга егоїстичних родин них інтересів та єднає нас у почуваннях болю і сорому, тривоги і бунту з цілістю нації. Вона до зволяє усвідомити собі, чого хочемо ми, сучасне українське жіноцтво, від громадянства і чого хочемо ми, жінки, від себе. Тут настирливо стає перед нами докір-запит: невже ж ми, українські жінки, не є громадянством, не є народом, невже ж ми ще ним не є? Невже ж ми находимося ще все тільки на периферії великих по дій, тільки на периферії змагань і боротьби нації і і ціла наша роля в її житті зводиться тільки до біо логічної функції приведення на світ і вигодування дітей (при чому лиш наші сини будуь носіями на ціональних цінностей, а наші дочки будуть знову не більш як засобом до продовження фізичного існуван ня народу)? Ні. Ми віримо, що на шляху людства прикмети жіночого духа, прикмети матері, визволені з вузьких рямців родини і перенесені у с о ц іа л ь н и й світ та під порядковані службі загалу, мають сповнити важне духове післанництво. Ми глибоко переконані, що жін ка має збагатити культуру цінностями свого духа, має внести в суспільне життя своє розуміння добра, краси і справедливости. Ми віримо, що почування, досвіди і воля української жінки це органічна скла дова частина скарбу народної душі та що її думка, її рада й її чин так само потрібні, так само необхідні і незаступні для розвитку і визволення нації, як сили мужеського духа. І саме тому, що віримо в Тебе, Українська Жінко, що віримо в Твої творчі спроможності і Твою велику ролю, вимагаємо від Тебе багато. Саме тому робимо Тебе співвинною за українську дійсність і співвідпо- відальною за українську майбутність. Хоча Ти не спричинила сама безпосередньо існу ючих злощасних відносин, то все таки Ти в них співвинна тому, що не протиставишся з належною енерґією причинам, які їх викликали, та не побо рюєш тих усіх хиб і болячок, які затроюють і обез- силюють національне життя. Бо що зробила Ти, що робиш, щоби було інакше? Твоя вина в Твоїй сла бості, в Твоїй незорганізованості, в браку довір’я до себе. Де Твій рішучий, організований відпір проти розбиття і безладдя, що руйнують наш окалічілий національний організм? Що робиш, щоби замирити розсварених синів, братів та привернути між ними почуття живої єдности нації, сильнішої над усі вну трішні противенства? Що робиш, щоби врятувати неоцінені скарби національної енергії, яка марнуєть ся в нас на взаємне поборювання і партійні та осо бисті колотнечі, — щоби довести до національної консолідації? Що робиш, щоби утримати єдність че рез кордони, соборність духа нації? Як протиста вишся занепадові моралі у внутрішніх громадських відносинах? Чи не бачиш, що в душі Твоїх чоловіків вкрадається зневіра, що ломляться ряди, ідуть у розтіч щораз більші гурти? Як протиставишся втомі: дезерції, що охоплюють громадянство? Як можеш інших виховати в гарті духа, коли Ти сама слаба і розбита? Щоби Ти могла сповнити свою ролю, будемо вимагати від Тебе великої творчої активности і ве ликого довір’я до себе. Будемо вимагати від Тебе жертвенности і посвяти. Будемо будити Твоє сумлін ня, картати промахи, активізувати Твої сили, вказу вати Тобі шляхи і з’ясовувати Твоє місце в змаганнях нації. Ось завдання, яким бажаємо служити. "Жінка", рік І,ч.1.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
