Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
СТО РОКІВ CELEBRATE Офіційна емблема святкувань 100-ліття. Проект Николи Дубинської. Official emblem of the 100 year commemoration. Project of Nykola Dubynsky. Наші свояки на півночі торжествують. Ціла Ка нада почала відзначати сторіччя першого поселення українців у тій країні, шириною у п’ять годинних поясів. Історія записала, що у 1891 році Василь Еленяк й Іван Пилипів вибрались з бідного карпат ського села Небилова і подалися шукати кращої долі на пустих преріях Канади. Елиняк поселився в Ма- нітобі, а Пилипів в Альберті, і таким чином вони встановили дату першого поселення українців у Канаді. Може бути й так. Може ні. Може українці вже раніше були в Канаді. Адже можна доводити, що перші українці на території нинішніх Сполучених Штатів прибули 1608 року як ремісники до нової колонії Вірджінії. Капітан Джон Сміт, засновник Джеймставну у Вірджінії, писав у своїх записках про прибулих ’’поляків”, які почали в колонії виробляти смолу, дьоготь, мило і скло. Це було 40 років до повстання Богдана Хмельницького, отже людей, які оселилися тоді у Вірджінії — навіть хоч деякі з них чи усі походили з Коломиї, — вважали поляками. Отже, може і в Канаді українці були вже раніше, ніж 100 років тому. Але не важливі тут роки. Важливе тут, що наші свояки і ми з ними тепер відзначаємо. Про це варто подумати. Сто чи більше років тому наполегливі загарто вані умільці перебороли неймовірні труднощі, щоб викарбувати собі, своїм правнукам, а з ними і всім канадцям краще життя; вони допомагали будувати країну, яка до великої міри є унікальною серед держав світу. І вони все життя не забували про народ і країну, з яких вийшли. Ці їхні зв’язки з землею за морями й горами передавалися з поколін ня в покоління і в році, коли Канада офіційно від значає сторіччя поселення українців, під тиском на щадків тих піонерів, нинішній уряд Канади відкрив у столиці України консулят, весь час відчуваючи даль ший тиск, метою якого є перетворити консулят у посольство (амбасаду). Цей тиск, ці вимоги, ця впертість канадських українців — питомі їм характеристики. їм нічого ”не давали”, вони звикли виборювати собі речі і права, і почесті. Першим поселенцям у Канаді ”не давали” кра щої землі, бо тут вже володіли нею ШОТЛАНДСЬКІ й англійські поселенці. їм припадала та гірша і вони в поті й нужді освоювали її. Коли в Канаді святкували 60-річчя українського поселення, виставлялась мону ментальна картина, на якій зображене подружжя май бутніх українських фармерів в Канаді: чоловік тисне на плуг, а його дружина однією рукою веде волів, а в другій тримає віхоть палаючої й димлячої соломи, щоб відганяти комах і мух, які тисячами атакують людей і тварин. Так ці перші поселенці піднімали канадську цілину, урожай з якої згодом годував не тільки їх, але й народи по всьому світі. Англосакси, які оселилися в Канаді раніше, вва жали себе ’’кращими”, а наших піонерів називали ’’піною Европи”, ’’форейнерами” й ’’богонками”. Га зета ”Ґ рей каунті форум” писала в часи прибуття першої хвилі тих людей в кожухах і смужкових шапках, що Канада справді потребує іміґрантів, але ’’таких, які дорівнюють канадському способу життя — не тих, які живуть на часнику, чорному хлібі і кінському м’ясі”. Про ці ранні роки цікаво й з від чуттям писав у своїх спогадах покійний вже кана дський громадський діяч і добродій української еміграції після Другої світової війни Богдан Панчук. Але "кращі” канадці, хоч не спілкувалися з укра їнцями, також лишали їх у спокої, а ті плекали
Page load link
Go to Top