Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
СТО РОКІВ CELEBRATE Офіційна емблема святкувань 100-ліття. Проект Николи Дубинської. Official emblem of the 100 year commemoration. Project of Nykola Dubynsky. Наші свояки на півночі торжествують. Ціла Ка нада почала відзначати сторіччя першого поселення українців у тій країні, шириною у п’ять годинних поясів. Історія записала, що у 1891 році Василь Еленяк й Іван Пилипів вибрались з бідного карпат ського села Небилова і подалися шукати кращої долі на пустих преріях Канади. Елиняк поселився в Ма- нітобі, а Пилипів в Альберті, і таким чином вони встановили дату першого поселення українців у Канаді. Може бути й так. Може ні. Може українці вже раніше були в Канаді. Адже можна доводити, що перші українці на території нинішніх Сполучених Штатів прибули 1608 року як ремісники до нової колонії Вірджінії. Капітан Джон Сміт, засновник Джеймставну у Вірджінії, писав у своїх записках про прибулих ’’поляків”, які почали в колонії виробляти смолу, дьоготь, мило і скло. Це було 40 років до повстання Богдана Хмельницького, отже людей, які оселилися тоді у Вірджінії — навіть хоч деякі з них чи усі походили з Коломиї, — вважали поляками. Отже, може і в Канаді українці були вже раніше, ніж 100 років тому. Але не важливі тут роки. Важливе тут, що наші свояки і ми з ними тепер відзначаємо. Про це варто подумати. Сто чи більше років тому наполегливі загарто вані умільці перебороли неймовірні труднощі, щоб викарбувати собі, своїм правнукам, а з ними і всім канадцям краще життя; вони допомагали будувати країну, яка до великої міри є унікальною серед держав світу. І вони все життя не забували про народ і країну, з яких вийшли. Ці їхні зв’язки з землею за морями й горами передавалися з поколін ня в покоління і в році, коли Канада офіційно від значає сторіччя поселення українців, під тиском на щадків тих піонерів, нинішній уряд Канади відкрив у столиці України консулят, весь час відчуваючи даль ший тиск, метою якого є перетворити консулят у посольство (амбасаду). Цей тиск, ці вимоги, ця впертість канадських українців — питомі їм характеристики. їм нічого ”не давали”, вони звикли виборювати собі речі і права, і почесті. Першим поселенцям у Канаді ”не давали” кра щої землі, бо тут вже володіли нею ШОТЛАНДСЬКІ й англійські поселенці. їм припадала та гірша і вони в поті й нужді освоювали її. Коли в Канаді святкували 60-річчя українського поселення, виставлялась мону ментальна картина, на якій зображене подружжя май бутніх українських фармерів в Канаді: чоловік тисне на плуг, а його дружина однією рукою веде волів, а в другій тримає віхоть палаючої й димлячої соломи, щоб відганяти комах і мух, які тисячами атакують людей і тварин. Так ці перші поселенці піднімали канадську цілину, урожай з якої згодом годував не тільки їх, але й народи по всьому світі. Англосакси, які оселилися в Канаді раніше, вва жали себе ’’кращими”, а наших піонерів називали ’’піною Европи”, ’’форейнерами” й ’’богонками”. Га зета ”Ґ рей каунті форум” писала в часи прибуття першої хвилі тих людей в кожухах і смужкових шапках, що Канада справді потребує іміґрантів, але ’’таких, які дорівнюють канадському способу життя — не тих, які живуть на часнику, чорному хлібі і кінському м’ясі”. Про ці ранні роки цікаво й з від чуттям писав у своїх спогадах покійний вже кана дський громадський діяч і добродій української еміграції після Другої світової війни Богдан Панчук. Але "кращі” канадці, хоч не спілкувалися з укра їнцями, також лишали їх у спокої, а ті плекали
Page load link
Go to Top