Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
1-ИЙ ЛИСТОПАД 1918 — І СУЧАСНА УКРАЇНА Іван Іванець. На чатах. (Туш). Ivan Ivanets. On watch patrol. (Ink). 1-ий Листопад 1918 року — це для галичан символ їхнього ісповідання національно-політичної віри. Це було державницьке самовизначення, а проте воно не обмежувалося до території між Сяном і Збру чем. Бо не було би 1-го Листопада 1918, як би тієї дати не випередило 22-ге Січня 1918 у Києві. І коли державний переворот у Львові проголосив "Західню Українську Народню Республіку”, то зараз уже З грудня того самого року у Фастові підписано тим часовий договір про злуку наддністрянської і над дніпрянської частин Великої України. Зразково під готований і переведений військовий переворот у Львові та на всій території Галичини, не йшов в парі з політичною підготовою. Політичний провід — на превеликий жаль — не доріс до того історичного моменту. Не вдалося зберегти за собою Львів, бо не було українського пролетаріяту й військо у Львові не вміло вести вуличної війни. Але завинили теж політичні керівники, які поводилися по-джентел- менськи з тим польським проводом, який приго товляв війну проти новопроголошеної української держави. Це тільки така собі згадка, яка сьогодні належить вже тільки до історичних студій над минулим. Ми ґльорифікуємо наше історичне минуле і в ньому 1 -ий Листопад, але в отому нашому минулому не все світле. Треба віддати пошану тим нашим молодим людям, які зважилися на переведення перевороту у Львові вночі з ЗО жовтня на 1-ий Листопад, не чекаючи, поки прийде згода від української Парля- ментарної Репрезентації у Відні. Д-р Лонгин Цегель- ський, перший міністер внутрішніх справ ЗУНР, щиро признає у своїх споминах, що він і його парляментар- ні колеги радили ’’триматися австрійської клямки.” Дмитро Вітовський і Дмитро Паліїв — це були дві молоді українські постаті, які були насправжніми творцями листопадового чину. Стрілецька пісня каже, що ’’встоятися не було сили”. Не було сили, бо поляки мали могутнього союзника Францію, на терені і коштом якої зфор- мовано, вишколено армію Галлера, якій не могла дорівняти імпровізована на швидку руку Українська Галицька Армія, тим паче, що ми не мали високо освічених професійних старшин. У дні державного перевороту у Львові найвищим військовим ступенем був майор Мирон Тарнавський, у Відні генерал Кур- манович не був фронтовим старшиною. Одиноким українцем, який скінчив був у Відні високу стар шинську школу Терезіянум був Любомир Макарушка. Треба було залишити Львів і повести війну у терені.її світлим епізодом була так звана Чортківська офенсива під командою наддніпрянського генерала Грекова, але це був тільки епізод. Прийшлося пе рейти Галицькій Армії через Збруч і врятувати її мораль гаслом: ’’Через Київ до Львова” . Це було гарне гасло, але нездійсенне. Вершком військово- політичного успіху було здобуття Києва з’єднаними арміями ЗО серпня 1919 року і залишення його зараз того самого дня білій армії генерала Денікіна, яка маширувала від сходу. Причина того трагічного від вороту — спірна по нинішній день. Автор цих рядків твердить, що винуватим був факт, що комендантом армії, яка вспіла була до Києва, був австрійський старшина, генерал Кравс, німець, лояльний на служ
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
