Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
музеям, бібліотекам, архівам та редакціям важли віших журналів наші каталоги виставок та інші видан ня, а вони мовчали. Лише в 1987-1988 pp. прийшли відгуки на наші матеріяли. Українські патріоти ви словлювали в листах і пресових згадках захоплення нашими виданнями, бо побачили і прочитали в них те, що вони хотіли писати і творити, але до того часу на Україні це було неможливим. У 1989 р. посипалися пропозиції співпрацювати, виміни виставок, спільних проектів, прохання дозволу передруковувати в їхніх журналах і книгах наші каталоги, зокрема про втра чені архітектурні пам’ятки Києва Тита Геврика. Во рота відкрилися, правда, ще не цілком не тільки для них, але й для нас. Ми хочемо, щоб наш Музей був гідним постійним репрезентантом справжньої україн ської культури в США. Для цього треба далі роз будовувати наші колекції як народного, так і про фесійного чи індивідуального образотворчого ми стецтва. Музей хоче мати у своїх колекціях не тільки по одному чи двох зразках того чи іншого роду народного мистецтва, але й історичний огляд цієї творчости в різних історичних реґіонах України. Нам потрібна праця спеціялістів з України, яких в нас немає, наприклад, етнографів. Нам необхідно в нашій праці користуватися джерельними матеріялами бібліо тек і музеїв України, нам треба знайомити наших працівників та співробітників з краєзнавством Укра їни сьогодні. Коли настав благословенний час і можливість братися за все це, адміністрація та управа Музею поруч з працею в інших ділянках почали організову вати виставки визначніших сучасних мистців України, висилати значно більше наших видань в Україну, спонсорувати виставки в музеях України, позичати від них експонати для наших виставок тут, запрошу вати і приймати вчених мистецтвознавців і етногра фів, співпрацювати з окремими спеціялістами, устано вами України над спільними видавничими проектами. Ми, очевидно, далеко не все можемо зробити, що нам хочеться і що потрібно, не вистачає для цього фондів та відповідного приміщення. Тому 66-ий Відділ Союзу Українок Америки в Нью-Гейвені, крім інших добродійних проектів на українські цілі, що року влаштовує обід в користь Українського Музею. Тому що було багато гостей, які не володіли українською мовою, І. Гайда сказав про музей по- англійськи. Була виграшка, і дехто з гостей мав щастя виграти гарні речі. Отець Роман закінчив нашу програму молитвою. Пройшов рік і знову наш Відділ закупив кілька цеголок на будову Музею. Ірина Гриневич, пресова референтка 66-го Відділу СУА в Нью-Гейвені. ЗУСТРІЧ З ІРИНОЮ СЕНИК В ЧІКАҐО Українська громада Чікаґо мала незвичайну на году зустрітися з Іриною Сеник, довголітнім в’язнем радянських концтаборів, жінкою сильного характеру, а водночас чутливою поетесою і мисткинею. Вона приїхала до Чікаґо на запрошення Окружної Управи СУА після участи у XXII Конвенції СУА в Дітройті. Її зустріч з громадою відбулася ЗО червня ц. р. в авдиторії собору свв. Володимира і Ольги. Вечір-зустріч відкрила щирими словами голова Окружної Управи СУА Анастасія Хариш, а членка Управи Люба Калін передала від союзянок китицю квітів. Вечором проводила Марія Дорожинська, голо ва 84-го Відділу. Вона представила нам ще раз дорогу гостю, ніжно змальовуючи сильветку її особовости словами з її власних віршів. Зворушена Ірина Сеник подякувала за увагу до неї, підкресливши особливу вдячність подрузі юних літ Наталці Москалів-Даниленко, яка уможливила їй приїзд до Америки. Про себе сказала коротко, що, незважаючи на життєві переживання та втрату найближчих, дорогих осіб, Господь вислухав її молитви і дарував їй скарб довготерпіння, а від заламання врятували її три християнські чесноти: віра, надія, любов. Своє слово в цілості присвятила українській жінці, яка на своїх плечах далі несе важкий тягар виховання дітей, турбот про родину, матеріяльних недостач, не маючи змоги й часу дбати про себе. Говорила про тих, які каралися в тюрмах, концентраційних таборах, на засланні. Всюди були українські жінки. Найкращі з найкращих дочок України. Серед них — Катруся Зарицька, Одарка Гусяк, Галина Дідик. Марія Паль- чак, Оксана Попович та багато інших. Усі вони, незважаючи на важку працю, нелюдські умови життя, з гідністтю донесли свій хрест до кінця. Ніхто не зрадив, не заламася. Не всім, однак, доля судила повернутися на рідну землю. В чужій землі зали шилися, серед багатьох інших, її батьки та сестра Леоніда. Ті, які повернулися, включилися в працю для відродження України. Згадала Ірину Калинець, Стефанію Шабатуру, Ольгу Горинь, діячок Гельсінк- ської спілки, Т-ва ’’Меморіял” та тих, які беруть участь у відновленні Союзу Українок. З любов’ю і вдячністю згадувала ув’язнених монахинь, а серед них ігуменю — матір Ірину Мармаш, яка у важких умовах тюрми навчила її мистецької вишивки. Від того часу вишивка стала пристрастю її цілого життя. Найкращі зразки вишивок-мініятюр Ірини Сеник мали ми змогу по- Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
