Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
музеям, бібліотекам, архівам та редакціям важли віших журналів наші каталоги виставок та інші видан ня, а вони мовчали. Лише в 1987-1988 pp. прийшли відгуки на наші матеріяли. Українські патріоти ви словлювали в листах і пресових згадках захоплення нашими виданнями, бо побачили і прочитали в них те, що вони хотіли писати і творити, але до того часу на Україні це було неможливим. У 1989 р. посипалися пропозиції співпрацювати, виміни виставок, спільних проектів, прохання дозволу передруковувати в їхніх журналах і книгах наші каталоги, зокрема про втра чені архітектурні пам’ятки Києва Тита Геврика. Во рота відкрилися, правда, ще не цілком не тільки для них, але й для нас. Ми хочемо, щоб наш Музей був гідним постійним репрезентантом справжньої україн ської культури в США. Для цього треба далі роз будовувати наші колекції як народного, так і про фесійного чи індивідуального образотворчого ми стецтва. Музей хоче мати у своїх колекціях не тільки по одному чи двох зразках того чи іншого роду народного мистецтва, але й історичний огляд цієї творчости в різних історичних реґіонах України. Нам потрібна праця спеціялістів з України, яких в нас немає, наприклад, етнографів. Нам необхідно в нашій праці користуватися джерельними матеріялами бібліо тек і музеїв України, нам треба знайомити наших працівників та співробітників з краєзнавством Укра їни сьогодні. Коли настав благословенний час і можливість братися за все це, адміністрація та управа Музею поруч з працею в інших ділянках почали організову вати виставки визначніших сучасних мистців України, висилати значно більше наших видань в Україну, спонсорувати виставки в музеях України, позичати від них експонати для наших виставок тут, запрошу вати і приймати вчених мистецтвознавців і етногра фів, співпрацювати з окремими спеціялістами, устано вами України над спільними видавничими проектами. Ми, очевидно, далеко не все можемо зробити, що нам хочеться і що потрібно, не вистачає для цього фондів та відповідного приміщення. Тому 66-ий Відділ Союзу Українок Америки в Нью-Гейвені, крім інших добродійних проектів на українські цілі, що року влаштовує обід в користь Українського Музею. Тому що було багато гостей, які не володіли українською мовою, І. Гайда сказав про музей по- англійськи. Була виграшка, і дехто з гостей мав щастя виграти гарні речі. Отець Роман закінчив нашу програму молитвою. Пройшов рік і знову наш Відділ закупив кілька цеголок на будову Музею. Ірина Гриневич, пресова референтка 66-го Відділу СУА в Нью-Гейвені. ЗУСТРІЧ З ІРИНОЮ СЕНИК В ЧІКАҐО Українська громада Чікаґо мала незвичайну на году зустрітися з Іриною Сеник, довголітнім в’язнем радянських концтаборів, жінкою сильного характеру, а водночас чутливою поетесою і мисткинею. Вона приїхала до Чікаґо на запрошення Окружної Управи СУА після участи у XXII Конвенції СУА в Дітройті. Її зустріч з громадою відбулася ЗО червня ц. р. в авдиторії собору свв. Володимира і Ольги. Вечір-зустріч відкрила щирими словами голова Окружної Управи СУА Анастасія Хариш, а членка Управи Люба Калін передала від союзянок китицю квітів. Вечором проводила Марія Дорожинська, голо ва 84-го Відділу. Вона представила нам ще раз дорогу гостю, ніжно змальовуючи сильветку її особовости словами з її власних віршів. Зворушена Ірина Сеник подякувала за увагу до неї, підкресливши особливу вдячність подрузі юних літ Наталці Москалів-Даниленко, яка уможливила їй приїзд до Америки. Про себе сказала коротко, що, незважаючи на життєві переживання та втрату найближчих, дорогих осіб, Господь вислухав її молитви і дарував їй скарб довготерпіння, а від заламання врятували її три християнські чесноти: віра, надія, любов. Своє слово в цілості присвятила українській жінці, яка на своїх плечах далі несе важкий тягар виховання дітей, турбот про родину, матеріяльних недостач, не маючи змоги й часу дбати про себе. Говорила про тих, які каралися в тюрмах, концентраційних таборах, на засланні. Всюди були українські жінки. Найкращі з найкращих дочок України. Серед них — Катруся Зарицька, Одарка Гусяк, Галина Дідик. Марія Паль- чак, Оксана Попович та багато інших. Усі вони, незважаючи на важку працю, нелюдські умови життя, з гідністтю донесли свій хрест до кінця. Ніхто не зрадив, не заламася. Не всім, однак, доля судила повернутися на рідну землю. В чужій землі зали шилися, серед багатьох інших, її батьки та сестра Леоніда. Ті, які повернулися, включилися в працю для відродження України. Згадала Ірину Калинець, Стефанію Шабатуру, Ольгу Горинь, діячок Гельсінк- ської спілки, Т-ва ’’Меморіял” та тих, які беруть участь у відновленні Союзу Українок. З любов’ю і вдячністю згадувала ув’язнених монахинь, а серед них ігуменю — матір Ірину Мармаш, яка у важких умовах тюрми навчила її мистецької вишивки. Від того часу вишивка стала пристрастю її цілого життя. Найкращі зразки вишивок-мініятюр Ірини Сеник мали ми змогу по- Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
