Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
хильники Сангушка загинули, а сам князь, поранений у голову, впав з коня. Зборовський думав, що він убив свого суперника, схопив зімлілу князівну й помчав назад до Острогу. З’явившися з тріюмфом до Беати, він зажадав обіцяної нагороди, проте хитра княгиня почала відтягати весілля і нарешті сказала Зборовському, що її дочка може знайти собі кращу пару. Обурений Зборовський лишився в дурнях, а Беата повезла Гальшку до Варшави до королівського двору, щоб знайти дочці гідного чоловіка. Після всього, що сталося, князівну огорнула цілковита апатія, і вона покірно виконувала все, чого від неї вимагала мати: їздила на балі, танцювала, але вираз її блідого личка був завжди сумний і позбавлений життя, і вона мляво відповідала на запитання ка валерів. Поволі всі припинили залицяння, тільки двоє — Олелькович, православний шляхтич, та граф Гур- ко, поляк-лютеранин, познанський воєвода — про довжували свої домагання. Обом їм княгиня відмо вила. Олелькович поїхав додому, але Гурко не зда вався. Він скористався з відсутности Беати, яка поїхала на відпуст, і за допомогою Зосі, служниці Гальшки, увійшов до покоїв князівни. Він переконав її, що за наказом короля Беата мусить погодитися на їхній шлюб і ось він приїхав за Гальшкою, щоб негайно з нею одружитися. При цьому він вказав на лютеран ського пастора, якого привіз з собою. Здивована Гальшка відмовилася повірити йому, але Гурко по казав їй обручку Беати, яку Зося випадково знайшла у спальні княгині. Беата ніколи не знімала цього персня, і Гурко це використав, сказавши, що княгиня дала йому перстень на доказ своєї волі. Це пере конало Гальшку, а крім того їй було вже байдуже, за кого її видадуть заміж. Вона на все погодилася, і пастор швидко повінчав їх. Та не встиг він промовити останні слова молитви, як у двері почувся гуркіт: це несподівано повернулася княгиня. Гурко заметуши вся, Зося вказала йому на потаємні бокові двері, і вони разом з пастором втікли з замку. Гальшка зрозуміла, що її обдурили, і знепритомніла. Коли Беата довідалася, що сталося, вона роз лютилася ще більше, ніж першого разу. Та наступного дня Гурко насмілився з’явитися до Беати у супроводі представників міської влади за своєю ’’законною” жінкою. Беата категорично заявила їм, що не хоче й знати Гурка і не вважає його шлюб законним, а якщо той хоче протестувати, нехай їде до короля — вона підкориться тільки його наказові. Міська влада не наважилася вжити силу, і Гурко був вимушений відступитися. Він поїхав до Варшави. Беата, за по радою Антоніо, вислала до короля своїх послів. Вони мчали день і ніч і прибули до Варшави скоріше, ніж Гурко. Вони змалювали всю справу так, що король став на бік Беати і вдруге анулював шлюб нещасної князівни. Поки йшли переговори у Варшаві, Антоніо на мовив Беату перечекати якийсь час в єзуїтському монастирі, де вони з дочкою були б у безпеці. Беата з Гальшкою переїхали до монастиря, і там священик разом з Антоніо почали переконувати їх обох, що найкращим виходом в їхній ситуації було б постри- ження Гальшки у монахині. Молода князівна й чути не хотіла про це, але її розлючена мати, яка втратила вже надію на вигідний шлюб для дочки, дала свою згоду. При цьому монахи переконали Беату, що обряд постриження можна перевести без активної участи князівни, якщо мати скаже замість дочки слова присяги. Гальшка ридала, але її силоміць тягнули до монастирської церкви. Почався обряд постриження. І знов в останню хвилину вищі сили втрутилися в долю Гальшки: за дверима почулися голоси, що вимагали негайно відчинити двері. Монахи розгуби лися й швидко повели княгиню з дочкою підземним ходом у сховище під монастирем. Двері церкви розчинилися, і перед враженим Антоніо і монахами з’явився Сангушко з князем Костянтином та його прибічниками. Молодий князь не загинув тоді від ран. Його підібрали поліські селяни, і місцевий знахар довго лікував його травами і повернув до життя. Однак розум князя помутився, і він не пам’ятав, хто він і що з ним скоїлося. Тільки за два роки до нього по вернулася пам’ять. Він негайно поїхав до Острогу, де довідався про сумну долю Гальшки. Першим його відрухом було летіти до своєї коханої дружини, але старий князь утримав його від необачного кроку. Зібравши свідоцтва про скоєну несправедливість, князь Костянтин поїхав до короля прохати за Сан гушка. Королю довелося втретє бути суддею у тра гічній історії Гальшки. Цим разом він прихильно поставився до молодої пари і вжив свій вплив у сеймі, щоб Сангушка реабілітували. Сейм визнав Сангушка повністю невинним, а його шлюб з Га льшкою законним. І ось, довідавшись, де перебу вають княгиня з дочкою, Костянтин і Сангушко прим чали до монастиря. Монахи не мали іншого виходу, як признатися, що Беата з Гальшкою дійсно знахо дяться в них у монастирі й привести обох назад до церкви. Побачивши Сангушка, Беата зойкнула: ’’Мер твяк!” і впала непритомна. Гальшка кинулася в обійми чоловікові, і не вірячи своєму щастю, сміялася й плакала. Щодо Антоніо, то цей єзуїтський наставник Беати, ще й далі закоханий у Гальшку, не витримав провалу свого пляну і повісився у підземеллі під монастирем. На цьом у В севолод С оловйов закінчує істор ію Гальш ки і додає: "Ім’я князівни Гальшки досі не забуто в південно-західньому краї. Її краса й неймовірні нещастя ви кликали цілу низку народних переказів. Існують свідчення, що кінець її пригод був сумний. Однак народ не любить сумних закінчень. Він вірить, що після важких поневірянь, після незаслуженого горя наступає щастя. І ось він воскре шає своїх героїв і наділяє їх щасливою долею...” Сам автор, ідучи за певною літературною тра дицією, теж не захотів закінчити свою повість сумно й вирішив залишити її зовсім без кінця: він зупинився на сцені в монастирі і щасливому визволенню Га льшки від чергового нещастя. З його повісти ми не довідуємося, як закінчила вона своє життя. Проте з оповідання бабуні виходило, що кінець її був тра гічний. Та й сам факт поховання ще молодої красуні Гальшки в скляній труні свідчить про її передчасну смерть. Отака історія Гальшки в переказі Соловйова. Хо чу зауважити, що Ліна Костенко в розмові зі мною
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
