Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
У моїй батьківщині, найдорожчій у світі, як учора, так нині льон цвіте білим цвітом. Я Тебе, як святиню, ношу в серці шоденно і стає синьо-синьо, ніжно так, небуденно. Гасне день і чорніє. Як завулочки львівські. Ти у серці світлієш, моя земле вітцівська. (31. V. 87) Які сніги, яка завія. — Казкова новорічна ніч! А я не можу, я не вмію заглянути до твоїх віч. Біжать Стрибоги навперейми і розсипають білий пух, Щедрують Велеси в цю ніч. А я не зможу, не зумію заглянути до твоїх віч адрімало моє сонечко У незбагнених світах Я без тебе, рідна Льонечко, — Сирота. Я без тебе, мій Романочку, Свій сумний верстаю шлях. На світанку, на світаночку Вся в сльозах. Я без тебе, моя матінко, — І дитя і не дитя Прожила в сирому затінку Півжиття. Як мені без тебе, таточку, У провалля йти? Де ж бо серця твого цяточку Віднайти? щами природи: ’’Думок ріка / відсвічує / очей далекі зорі...” (стор. 93). Думки й почуття ліричної героїні увібрані в дуже конкретні образи, які ніби зачерпнуті з живого довколишнього життя. Ця образність іде в парі з м’якою мелодійністю, що її підкреслюють підібрані звукоподібні корені слів, при чому поетеса використовує також так звані етимологічні фігури: ’’Мулом минулим намулений / човен життя причалюю / до берегів самотности. / Човен пірнає і зринає...” (стор. 92). Авторка ніби живе у світі, де сонце, місяць, зорі й хмари, квіти й рослини, ріки та озера — староукраїнські поганські сили переплетені у диво вижних килимових взорах: ”На паполоні снігу / Яр- Ярило з Березолем / тчуть половецькі узороччя, / ...Марена їде в гості” (стор. 83). Відгомін української демонології тут зустрічаємо частіше: "Біжать Стри боги навперейми / і розсипають білий пух. / Щедру ють Велеси в цю ніч...” (стор. 52). Але ми зустрічаємо також старогрецькі мотиви: ’’Хоч ми не Пенелопи, / а своїх Одісеїв / чекаємо піввіку терпеливо” (стор. 80). Поетеса звертається також до небесних сузір’їв: "У сузір’я Козерога / простелилася дорога / всіх твоїх надій...” (стор. 63). У далеких просторах Сибіру доводилося поетесі долати довгі роки ув’язнення чи заслання. Рідну сторону освічували їй блискавиці пам’яті, що за лишали чіткі образи, вловлені в ліричних мініятюрах: "Зелені Карпатські плаї, / туга трембіти в смереках, / Говерля в мареві снігів...” (стор. 76). Відгомін на родної пісні з її поетичним паралелізмом знаходимо у вірші "Білі кетяги білі, / побіліла калина... / сиві скроні, ой сиві, / посивіла дівчина...” (стор. 56). Домінуючий мотив цих поезій — самотність. Цю самотність відчуває молода людина, вирвана зі свого родинного та громадського кола і середовища і кинута невблаганною долею у вороже довкілля. Її відчуває лірична героїня після безповоротної втрати рідної людини, нею пронизана душа, сповнена тихої безнадійної любови. Ця безнадійна любов, однак, не є тільки джерелом смутку та туги, вона одночасно дає силу долати труднощі життя: "Від самоти до самоти / я перекидаю мости...” (стор. 53). Внутрішнє багате життя поетеси, що спілку валася, як представниця Генерації шістдесятників, з видатними постатями цього національно-культурного руху, важливу ролю якого в історії нашої культури пласт за пластом відкриваємо, що пройшла свою літературну школу на найкращих зразках української та світової поезії — назвати хоча б Маланюка, Стуса, Гайне, Рільке — знайшло глибоке віддзеркалення у поезіях, зібраних у цій збірці. Анна-Галя Горбач
Page load link
Go to Top