Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
У моїй батьківщині, найдорожчій у світі, як учора, так нині льон цвіте білим цвітом. Я Тебе, як святиню, ношу в серці шоденно і стає синьо-синьо, ніжно так, небуденно. Гасне день і чорніє. Як завулочки львівські. Ти у серці світлієш, моя земле вітцівська. (31. V. 87) Які сніги, яка завія. — Казкова новорічна ніч! А я не можу, я не вмію заглянути до твоїх віч. Біжать Стрибоги навперейми і розсипають білий пух, Щедрують Велеси в цю ніч. А я не зможу, не зумію заглянути до твоїх віч адрімало моє сонечко У незбагнених світах Я без тебе, рідна Льонечко, — Сирота. Я без тебе, мій Романочку, Свій сумний верстаю шлях. На світанку, на світаночку Вся в сльозах. Я без тебе, моя матінко, — І дитя і не дитя Прожила в сирому затінку Півжиття. Як мені без тебе, таточку, У провалля йти? Де ж бо серця твого цяточку Віднайти? щами природи: ’’Думок ріка / відсвічує / очей далекі зорі...” (стор. 93). Думки й почуття ліричної героїні увібрані в дуже конкретні образи, які ніби зачерпнуті з живого довколишнього життя. Ця образність іде в парі з м’якою мелодійністю, що її підкреслюють підібрані звукоподібні корені слів, при чому поетеса використовує також так звані етимологічні фігури: ’’Мулом минулим намулений / човен життя причалюю / до берегів самотности. / Човен пірнає і зринає...” (стор. 92). Авторка ніби живе у світі, де сонце, місяць, зорі й хмари, квіти й рослини, ріки та озера — староукраїнські поганські сили переплетені у диво вижних килимових взорах: ”На паполоні снігу / Яр- Ярило з Березолем / тчуть половецькі узороччя, / ...Марена їде в гості” (стор. 83). Відгомін української демонології тут зустрічаємо частіше: "Біжать Стри боги навперейми / і розсипають білий пух. / Щедру ють Велеси в цю ніч...” (стор. 52). Але ми зустрічаємо також старогрецькі мотиви: ’’Хоч ми не Пенелопи, / а своїх Одісеїв / чекаємо піввіку терпеливо” (стор. 80). Поетеса звертається також до небесних сузір’їв: "У сузір’я Козерога / простелилася дорога / всіх твоїх надій...” (стор. 63). У далеких просторах Сибіру доводилося поетесі долати довгі роки ув’язнення чи заслання. Рідну сторону освічували їй блискавиці пам’яті, що за лишали чіткі образи, вловлені в ліричних мініятюрах: "Зелені Карпатські плаї, / туга трембіти в смереках, / Говерля в мареві снігів...” (стор. 76). Відгомін на родної пісні з її поетичним паралелізмом знаходимо у вірші "Білі кетяги білі, / побіліла калина... / сиві скроні, ой сиві, / посивіла дівчина...” (стор. 56). Домінуючий мотив цих поезій — самотність. Цю самотність відчуває молода людина, вирвана зі свого родинного та громадського кола і середовища і кинута невблаганною долею у вороже довкілля. Її відчуває лірична героїня після безповоротної втрати рідної людини, нею пронизана душа, сповнена тихої безнадійної любови. Ця безнадійна любов, однак, не є тільки джерелом смутку та туги, вона одночасно дає силу долати труднощі життя: "Від самоти до самоти / я перекидаю мости...” (стор. 53). Внутрішнє багате життя поетеси, що спілку валася, як представниця Генерації шістдесятників, з видатними постатями цього національно-культурного руху, важливу ролю якого в історії нашої культури пласт за пластом відкриваємо, що пройшла свою літературну школу на найкращих зразках української та світової поезії — назвати хоча б Маланюка, Стуса, Гайне, Рільке — знайшло глибоке віддзеркалення у поезіях, зібраних у цій збірці. Анна-Галя Горбач
Page load link
Go to Top