Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
ПІД ЗОРЯМИ ЧУЖИМИ САМОТНІСТЬ НАША ДОЗРІВАЄ Поезії Ірини Сеник друкувалися неодноразово в журналах та газетах, що виходять поза Україною, але появлялися також у різних Самвидавах в Україні. З нагоди виходу збірки ’’Сувій полотна” (Нью-Йорк, 1990) щоденник ’’Свобода” 5-го липня минулого року надрукував інтерв’ю з Іриною Сеник, що гостювала в США, під назвою ’’Розгортаю життя як сувій по лотна". Це початкові рядки вірша, що стоять як мотто до названої збірки. За іншу збірку поезій, в якій Ірина Сеник висловила думки і почуття пережитого болю і терпіння у після воєнні роки, коли її, моло деньку гімназистку, разом з родиною вивезли в Сибір, Ірина Сеник була в 1972 році заарештована і засуджена вдруге на 11 років позбавлення волі, незважаючи на те, що після першого вивезення вернулася зі знищеним здоров’ям і вважалася офі ційно "інвалідом”. Один з тодішніх віршів, які їй у 1972 р. інкриміновано як доказ ’’антирадянської агі тації і пропаганди”, присвячений загиблим землякам на будовах Сибіру: ”У Братську — могили братські...” Ірина Сеник відбула 6 років суворого режиму в уславленому на цілий світ жіночому таборі Барашеві в Мордовії, де вона ділила долю з іншими відомими правозахисницями, що того ж 1972 року попали за дроти, бо мали відвагу протестувати проти свавілля та нищення українських культурних цінностей не- осталіністськими властьімущими. Вже з Мордовії долітали до нас її мережані строфи й чудо-диво вишивки — палаючі церковці на вузьких книжкових закладках, козаки Мамаї та стилізовані українські народні образи. Але щойно збірка поезій ’’Сувій полотна”, яку видала "Спілка” з ініціятиви Наталки Даниленко та Надійки Світличної вліті минулого року з фінансовою допомогою З’єднаного Українського Американського Допомогового Комітету (ЗУАДК) дає нам змогу сказати дещо більше про Ірину Сеник як поетесу. Присвячена ця збірка сестрі Леоніді Сеник, що померла в Казахстані в наслідок важких умов заслання в післявоєнні роки. Прив’язаність авторки до цієї сестри була і залишилася особливо глибока, як про це читаємо у першому циклі поезій та в спогаді "Епізод із закапельків пам’яті” (стор. 9-11). ’’Леоніді в альбом” написала і Наталка Даниленко, шкільна товаришка Леоніди, супровідне слово зі спогадом про воєнні роки у Львові. Збірка поезій містить чотири цикли: ”В моїм серці" — вірші, присвячені втраченим рідним та важким хвилям за в’язничними мурами. У другому циклі ’’Сміється холодний Сибір” маємо згусток переживань, в яких домінує велика самотність і почуття приречености: ”У храмі, що куполом йому / в'язнична стеля, / іконостасом — помарнілі лиця / жінок, страждаючих надміру...” Цикл третій ’’Стаккато мого серця” — це любовна лірика, переткана болем нездійсненого кохання, втраченої молодости та без- турботности, це голос туги за щастям, що шукає розради в красі природи. Останній цикл ”На дротах мовчання” — це філософічно настроєні роздуми у болях та терпіннях визрілої людини, якій доля при судила випити до дна те тройзілля, що його наготу вала для Генерації, яка у 1945 році саме стояла на порозі життя. Збірка закінчується спогадом Надійки Світличної "Як сувій полотна” про спільні роки ув’яз нення в барашівському таборі. Ірина Сеник дивує читача своєю образною мо вою, вшерть наповненою згущеними метафорами. Її поезії не писані під якийсь настрій, вони настоюва лися як добре вино, вкладалися в душі та думках, доки не знайшли своєї ляконічної згущеної форми. Ніжний грайливий стиль вишивкових взорів, що об- рамлюють сторінки, які компонує Ірина Сеник на підставі буковинсько-покутських та подільських мо тивів (Ірина Сеник не тільки збирач цієї вітки україн ської матеріяльної народної культури, але й сама чудовий укладач взорів), знаходить певний відгомін також у мовно-лексичній тканині цих поезій: ’’Ось мережка гріхів/ і низинка падінь, /верховинка жа дань/, яворівка пристрасних прагнень...” (стор. 7). Метафори Ірини Сеник пов’язані здебільша з яви- Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
