Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
ПІД ЗОРЯМИ ЧУЖИМИ САМОТНІСТЬ НАША ДОЗРІВАЄ Поезії Ірини Сеник друкувалися неодноразово в журналах та газетах, що виходять поза Україною, але появлялися також у різних Самвидавах в Україні. З нагоди виходу збірки ’’Сувій полотна” (Нью-Йорк, 1990) щоденник ’’Свобода” 5-го липня минулого року надрукував інтерв’ю з Іриною Сеник, що гостювала в США, під назвою ’’Розгортаю життя як сувій по лотна". Це початкові рядки вірша, що стоять як мотто до названої збірки. За іншу збірку поезій, в якій Ірина Сеник висловила думки і почуття пережитого болю і терпіння у після воєнні роки, коли її, моло деньку гімназистку, разом з родиною вивезли в Сибір, Ірина Сеник була в 1972 році заарештована і засуджена вдруге на 11 років позбавлення волі, незважаючи на те, що після першого вивезення вернулася зі знищеним здоров’ям і вважалася офі ційно "інвалідом”. Один з тодішніх віршів, які їй у 1972 р. інкриміновано як доказ ’’антирадянської агі тації і пропаганди”, присвячений загиблим землякам на будовах Сибіру: ”У Братську — могили братські...” Ірина Сеник відбула 6 років суворого режиму в уславленому на цілий світ жіночому таборі Барашеві в Мордовії, де вона ділила долю з іншими відомими правозахисницями, що того ж 1972 року попали за дроти, бо мали відвагу протестувати проти свавілля та нищення українських культурних цінностей не- осталіністськими властьімущими. Вже з Мордовії долітали до нас її мережані строфи й чудо-диво вишивки — палаючі церковці на вузьких книжкових закладках, козаки Мамаї та стилізовані українські народні образи. Але щойно збірка поезій ’’Сувій полотна”, яку видала "Спілка” з ініціятиви Наталки Даниленко та Надійки Світличної вліті минулого року з фінансовою допомогою З’єднаного Українського Американського Допомогового Комітету (ЗУАДК) дає нам змогу сказати дещо більше про Ірину Сеник як поетесу. Присвячена ця збірка сестрі Леоніді Сеник, що померла в Казахстані в наслідок важких умов заслання в післявоєнні роки. Прив’язаність авторки до цієї сестри була і залишилася особливо глибока, як про це читаємо у першому циклі поезій та в спогаді "Епізод із закапельків пам’яті” (стор. 9-11). ’’Леоніді в альбом” написала і Наталка Даниленко, шкільна товаришка Леоніди, супровідне слово зі спогадом про воєнні роки у Львові. Збірка поезій містить чотири цикли: ”В моїм серці" — вірші, присвячені втраченим рідним та важким хвилям за в’язничними мурами. У другому циклі ’’Сміється холодний Сибір” маємо згусток переживань, в яких домінує велика самотність і почуття приречености: ”У храмі, що куполом йому / в'язнична стеля, / іконостасом — помарнілі лиця / жінок, страждаючих надміру...” Цикл третій ’’Стаккато мого серця” — це любовна лірика, переткана болем нездійсненого кохання, втраченої молодости та без- турботности, це голос туги за щастям, що шукає розради в красі природи. Останній цикл ”На дротах мовчання” — це філософічно настроєні роздуми у болях та терпіннях визрілої людини, якій доля при судила випити до дна те тройзілля, що його наготу вала для Генерації, яка у 1945 році саме стояла на порозі життя. Збірка закінчується спогадом Надійки Світличної "Як сувій полотна” про спільні роки ув’яз нення в барашівському таборі. Ірина Сеник дивує читача своєю образною мо вою, вшерть наповненою згущеними метафорами. Її поезії не писані під якийсь настрій, вони настоюва лися як добре вино, вкладалися в душі та думках, доки не знайшли своєї ляконічної згущеної форми. Ніжний грайливий стиль вишивкових взорів, що об- рамлюють сторінки, які компонує Ірина Сеник на підставі буковинсько-покутських та подільських мо тивів (Ірина Сеник не тільки збирач цієї вітки україн ської матеріяльної народної культури, але й сама чудовий укладач взорів), знаходить певний відгомін також у мовно-лексичній тканині цих поезій: ’’Ось мережка гріхів/ і низинка падінь, /верховинка жа дань/, яворівка пристрасних прагнень...” (стор. 7). Метафори Ірини Сеник пов’язані здебільша з яви- Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
