Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
спільно з іншими жінками вона може вирішувати економічну, громадську, а то й політичну долю свого села і свого народу. Тяжкі економічні відносини, польська політика, яка обмежувала можливості роз витку та освіти усім українцям, зріст сталінського терору, який поховав всі надії на еволюцію Радян ської України у самостійну, самовистачальну держа ву, зріст німецького мілітаризму та фашистівських ідеологій не змогли перекреслити оптимізму жінок та їхньої віри, що тільки праця над собою таки може дати позитивні результати. Надії на велику поміч ззовні не було. Створення Союзу Українок і організаційна спів праця Союзу із всіма іншими жіночими українськими організаціями поза теренами Радянської України зміцнила участь українських жінок на міжнародній арені. Згідно з договорами, підписаними після Першої світової війни, Галичина та Волинь ввійшли у склад Польщі. Галичина, одначе, мала перейти під контроль Польщі тільки на 25 років. Після того часу мали відбутися вибори та опитування населення, щоб ви рішити волю людей. В намаганні хоч в якійсь мірі забезпечити дотримання принципів прав народів, ве- ликодержави Европи вимагали від держав Східньої Европи, щоб ті підписали запоруки, що вони не бу дуть порушувати права національних меншин на свою самобутність. В додатку держави Европи також створили окремі міжнародні комітети оборони прав національних меншин. Ці комітети проводили свої власні з’їзди і наради, на яких обговорювалися про блеми, які не входили у круг праці офіційних держав. Тому що жінки Галичини та Волині зуміли ви брати жінок до польського парляменту, які пред ставляли інтереси українців, а особливо українок, українки при кінці 1920-их і впродовж 1930-их років брали дуже активну участь у міжнародних з’їздах Европи. Ця участь не обмежена жіночими міжнарод ними з’їдами, хоч міжнародні жіночі з’їзди давали українцям пляцдарм до міжнародної арени. Особисті зв’язки і досвід, які українські жінки здобули на жіночому форумі, були неоціненні для того, щоб зовнішній світ мав якусь уяву про Україну. На між народному політичному форумі українки вже висту пили як освічені та загартовані політики, які зуміли поставити справу України на порядок дня. Галицькі і волинські жінки, використовуючи політичні можли вості Польщі, під контролем якої вони перебували, та користаючи із контактів українських жінок у між народному жіночому русі, намагались втримати заці кавлення зовнішнього світу українськими справами. В 1927 році до сенату обрано Олену Кисілев- ську, яка була організаційною референткою Союзу Українок. їй багато завдячуємо у поширенні Союзу Українок по селах Галичини. Кисілевська, за про фесією учителька в Коломиї, говорила, поводилась та виглядала як типова “бабцьовата” жіноча акти вістка минулого віку і завжди обороняла права жінок у родині і в країні, не вживаючи термінології еман сипанток. Не звертаючи уваги на моду, на фігуру, на зовнішні форми, вона не загрожувала ані жінкам, ані чоловікам своєю зовнішністю і своєю поведінкою. Вона їздила по Америці, Канаді і Европі — в Америці у неї був брат, а в Канаді син — і всюди говорила про те, як живуть українці на Україні і в країнах Східньої Европи, допомагають у створенні жіночих організацій у всіх країнах поселення та у збиранні потрібних фондів. Своєю участю у галицькому та міжнародному жіночому русі, Кисілевська невтралізувала атаки на жінок-активісток, що ці, мовляв, радикали. Її консер вативні політичні погляди і те, що вона кожному нагадувала прототип власної бабусі, уможливлювали Кисілевській організувати жінок по цілій Галичині та представляти українських жінок на міжнародних форумах. _ . Продовження в наступному числі З П О Ж О В К Л И Х С Т О Р ІН О К П Р Е С И ЖІНКИ ЗЄДНУЮТЬ НАРОД Жінки зєднують народ. Покінчена недавно в Льондоні кондеренція англійсько-індійська “Круглого стола” не могла довший час дійти до згоди через недостачу порозуміння між індусами-буддистами та індусами-магометанами. Тільки жінки, що були в складі делегації, були за повною згодою обох вір одної нації. Перша магометанка, Shah Nawaz, заявила: “Пе рейшов уже час промов. Надійшов час праці. Прошу вас, подумайте над тим, що наш успіх залежить від порозуміння між індусами обох релігій. Як получи- мося, то видержимо. Як останемо розділені — впа демо. Ми брати з крови і кости: один і той сам народ, вродилися на тій самій землі, живемо побіч себе, працюємо разом. Взиваємо вас усіх, панове, в імени жінок Індії і закликаю до порозуміння. Як сестри — бажаємо, як дочки — просимо, а як матері — жадаємо вашої згоди”. Пані Суббараян, індуска, зложила таку декляра- цію: “Як подумаємо про будуччину, то мусимо тут дійти до згоди! Як жінка, я впоюю перші думки дітям і будучим поколінням. Кожний вислід спільного діла забезпечить будучим поколінням кращу долю від нашої. Мусимо все зробити, щоби відсунути все те, що нас розділює. Благаю вас, памятайте про вашу відповідальність!” Індійська історія запише отсі памятні слова ін дійських жінок патріоток, що добивалися єдности свого народу. (“ЖІНОЧА ДОЛЯ”, 15 ЛЮТОГО 1931) ’’НАШЕ ЖИТТЯ”, ЛЮТИЙ 1991 7
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
