Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
ЖУРНАЛІСТКИ Порівняно недавно в Америці була заснована добродійна неприбуткова фундація, метою якої є сприяти жінкам, котрі працюють у журналістиці по всьому світі. Її назва — International Women’s Media Foundation (IWMF), себто Міжнародна фундація жінок у засобах масової інформації. Наприкінці минулого року у Вашінґтоні фундація відбула свою першу конференцію, в якій взяли участь журналістки з 57 країн світу. Завданням фундації є встановити мережу жінок, які працюють в журналістиці, вести обміни, освітні програми для поліпшення кваліфікацій, і взагалі —як пояснила основниця фундаціїї Филіс Камінська — підтримувати на дусі, заохочувати й інформувати у професійних справах журналісток світу. На своїй першій конференції фундація відзначила нагородою ”3а хоробрість у журналістиці” чотирьох жінок: колюмбійку Марію Дузан, яка пише про тор гівлю наркотиками в її країні; румунку Флоріку Іхім, яка працює в опозиційній газеті; гаїтянку Ліліян Пол, кореспондентку Радіо Гаїті, яка була ув’язнена за свої виступи проти уряду; американку Карайл Мерфі, яка протягом місяця, ховаючись у Кувейті, писала репортажі для газети ’’В а ш ін ґт о н П о с т " про агресію Іраку. Українським журналісткам не зашкодило б увійти в реєстр IWMF, ознайомитись з досвідом колеґ в інших частинах світу і ознайомити їх зі своїм. Нині в українській журналістиці — як в Україні, так і в діяспорі — жінки становлять високий відсоток персо налу, правда, не завжди на найвищому рівні голов ного редактора або видавця. Подібна ситуація по мітна і в інших частинах світу, про що й розказували учасниці вашінґтонської конференції. Фундація відзначила перших чотирьох журналіс ток за хоробрість. Кандидатів на цю нагороду не бракуватиме і для чергових конференцій, бож ма ється до діла з небезпечною професією. Як висло вилася про це на вашінґтонській конференції нігерій ка Амма Оган, ’’Нам треба вважати на заміновані поля, треба уважно дивитися, де ступаєш”. І вона ще додала: ”В деяких країнах є більше замінованих піль, ніж в інших”. А Фрідом Гауз у своєму щорічному звіті подав, що у 1990 році 43 журналісти були убиті у 19-ти країнах, а 139 були поранені або побиті. Крім того Фрідом Гауз зібрав інформації про 814 випадків психологічних, фізичних і економічних утисків на журналістів у 91-ій країні. Журналістки з третього світу (країн на шляху розвитку) дещо критично ставились у дискусіях до своїх колеґ-американок, закидаючи їм, що вони над то багато уваги присвячують новій техніці (різного роду апаратурі і комп’ютерам), якої у них вже і так багато, а не концентруються на справді важливих питаннях у своїй роботі, в той час як у третьому світі журналісткам доводиться працювати зі старомодною Камінь пробила вона, той камінь, що все переміг. Леся Українка, «Кримські відгуки » Цвіт ломикаменю дробить каміння, А в мене ж не камінь — серце жіноче. Проростає крізь нього живе коріння — Слово твоє пророче. Цвіт ломикаменю дробить скелі. А я ж не скеля — я тільки жінка. Вибухає у тиші моєї оселі Кожна твоя сторінка. Вибухає гарячим і гордим цвітом, Пророчить тривожне щастя... Іду до вогню твого неофітом, Як ідуть до причастя. ТАМАРА КОЛОМІЄЦЬ технікою і займатися такими справами як розбудова держави. Громадянам третього світу, а журналістам звідти і поготів, йдеться про те, що американські журналісти не досить цікавляться тим, що діється в країнах на шляху розвитку. Це можна б повторити і з точки зору України, що до якоїсь міри є країною третього світу, а може й "четвертого”. Але для того треба, щоб журналістки з України (і українські жур налістки з інших країн світу) брали участь у роботі IWMF. Публіцистка Джорджі Анн Ґаєр належить до порівняно малої групи жінок у будь-якому світі — першому чи третьому, яка довгі роки була закордон ним кореспондентом американської преси і тепер, як публіцистка, далі пише про міжнародні справи. На вашінґтонській конференції IWMF вона доводи ла, що більше жінок-журналісток повинні спеціялі- зуватися на міжнародних питаннях, включаючи тут і справи екології, що, як показав Чорнобиль, має міжнародне значення. Жінки, сказала Ґаєр, мають особливе відчуття до цих питань. Коли нагадаємо, що в українській пресі за місяць до аварії в Чорно билі про небезпеку реактора остерегла Любов Ко- валевська (при тому наступивши на не одну з тих “мін” нігерійської кореспондентки), то мусітимемо признати Джорджі Анн Ґаєр рацію. International Women’s Media Foundation має місце для жінок, що працюють у засобах масової інфор мації в різних країнах світу. Українським журналіст кам корисно було б бути у зв’язку з цією фундацією — як з особистих причин, так і для того, щоб звер нути увагу міжнародних колеґ на те, що втертою фразою називаємо “нашою справою”. Адреса фундації така: International Women’s Me dia Foundation, 1511 K St. NW, Suite 716, Washington, DC 20005. j-|eB Олександрович 14 ’’НАШЕ ЖИТТЯ”, ЛЮТИЙ 1991 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
