Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
згадує, що йому приносили радість зовсім непримітні хатні події, такі, наприклад, як вибілювання хати перед Паскою і Різдвом. Йому подобався запах білої глини з вогких стін. Знімалися ікони-образи, старі світлини родичів, вишиті рушники. Усе це можна було побачити зблизька, витерти від порохів. Але найщасливішим моментом, за словами Василя, був той, коли при поновленні хати від країв полиці, від мисника мати відщеплювала паперові витинанки. Він розглядав їх, обережно скопійовував олівцем на папір візерунки. Мама показала йому, як треба витинати, — склавши аркуш удвоє або вчетверо, а не повторю вати орнамент на незігнутому папері. Після школи й служби у війську Василь поїхав до Києва; працював на будівництві і вивчився на зварювальника. Атмосфера Києва береже в собі багато таємниць, які доступні далеко не кожному. Вона, ця атмосфера, пізнається серцем і розумом тієї людини, яка шукає не забав великого міста, а духовности, вікових традицій культури народу. Ва силь пізнав цю атмосферу в Софії Київській, Ки рилівській та Андріївській церквах, на пагорбах Киє во-Печерської лаври. Він часто відвідував музеї і виставкові залі, особливо приглядаючись до творів народного мистецтва. Якось на одній з таких виста вок він зустрів відому мисткиню-монументалістку, ученицю славного Михайла Бойчука Галину Зубчен- ко. Вони разом оглядали розписи, кераміку, вишив ки, скло, а коли дійшли до витинанок, то Василь признався Галині, що особливо любить це мистецтво і в дитинстві пробував сам витинати. ”Ну, що ж, попробуй, якщо досягнеш такого рівня, як оцей, що на виставці, тоді можна сказати, що ти художник”, — стримано порадила Галина Зубченко. Вона, як ми сткиня з великим досвідом, знала, що одного ба жання і одних спроб у дитячому віці мало, щоб стати майстром. Багато бажають творити, але успіх при ходить тільки до талановитих, вольових і безмежно працелюбних. Василь Корчинський, на щастя, вия вився людиною, яку Бог обдарував саме цими твор чими рисами вдачі. Того ж вечора він узяв ножиці, приготував папір і почав витинати. Багато попсував паперу, притупив ножиці, поки рука не звикла вірно і точно вести лінію, а очі не навчилися розрізняти досконале від недосконалого. З допомогою Галини Зубченко мо лодий зварювальник увійшов у коло київських мис тців, став бувати у їхніх майстернях. Став пробувати свої можливості у малярстві і графіці, відвідував мистецьку студію. Галину Зубченко вважає Василь своєю вчителькою; вона передала йому традиції і дух школи великого Михайла Бойчука. Василь до помагав їй у мозаїчних творах, опанувавши непросту, але захоплюючу техніку мозаїчного малярства. 1982 року він поступив на вечірній факультет Київської філії Львівського поліграфічного інституту імени Івана Федорова, на відділення графіки, де навчався п’ять літ. Як дипломний твір він узявся виконати ілюстрації до повісти клясика української літератури Витинанка Василя Корчинського. Paper cutouts by artist Wasyl Korchynsky. ’’НАШЕ ЖИТТЯ”, ЛЮТИЙ 1991 11
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
