Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
ГІСТЬ РЕДАКЦІЇ До редакції завітав доктор мистецтвознавства, Дмитро Степовик. Наш гість, старший дослідник з Інституту мистецтвознавства, фолкльору та етногра фії імени Максима Рильського Академії Наук України в Києві. Від жовтня 1990 року д-р Д. Степовик пере буває у відрядженні в Америці на запрошення управи і дирекції Українського Музею у Нью-Йорку. Дмитро Степовик 1938 року народження, закінчив Київський університет і аспірантуру Академії Наук України. Написав 12 книг з історії української ґравюри, іконо графії, українського мистецтва першої половини XIX століття, болгарського мистецтва. На запрошення наукових установ виступав з доповідями про давнє мистецтво України як в Україні, так і за її межами — у Болгарії, Литві, Польщі, Німеччині, Італії, Канаді, а тепер у США. Стаття про Василя Корчинського на писана на прохання ’’Нашого життя”. Д М И Т Р О С Т Е П О В И К ВИТИНАНКИ ВАСИЛЯ КОРЧИНСЬКОГО Відродження України — це факт сучасної історії. І хоч українці мали не одне відродження, кожне з них не схоже в деталях на інше. Але мета всіх відроджень була спільна в усі віки — здобути або повернути Богом дане право вільно жити і вільно розвивати ’’Божу іскру” творчости, яка закладена в кожній людині. Стан народного мистецтва може бути непоганим показником життєвих творчих сил тієї чи іншої нації. Коли в людей пропадає бажання робити власними руками досконалі, гарні речі, це є небез печним симптомом, що в суспільстві щось негаразд, яким би добробутом це суспільство не втішалося. Сьогодні ми бачимо в Україні щось протилежне. При великих нестатках буквально всього, що необхідне для налагодження нормального побуту, у перших верствах людности зростає жага до творчости, до заховання і впровадження у побут традиційного, на родного, українського. Свого часу приймалися гарні, велемовні ’’поста нови партії й уряду” про розвиток мистецьких на родних промислів, а на ділі ці промисли душилися економічно й ідейно. Солоденькі розмови про красу народного мистецтва тривали на тлі висміювання усього українського як ’’хуторянського", "повзучо етнографічного”, "національно обмеженого”, "примі тивного” і навіть "націоналістичного”; так що й ви шитої сорочки на люди не вільно було одягти. Всу переч цьому відкритому і прихованому моральному тискові на національну свідомість, багато народних майстрів, родин, сіл плекали традиційне народне мистецтво. Сфера творчости народних майстрів була звужена, але не знищена, не витравлена з побуту і свідомости. Фактично ніколи, навіть у страшний голод 1932- 1933 років, навіть у війну 1941-1945 років, не пере ривалася традиція розвитку народної вишивки — вишиваних рушників особливо, бо якраз у них спле лися "любов і журба”, червоне і чорне. Нині, на прикінці XX віку, спостерігаємо відрадне явище — відновлення рукоділля, яке, здавалося, втрачене навіки: лозоплетіння, соломоплетіння, мініятюрної різьби по каменю, витинанки, малювання на склі і багатьох інших галузей народного мистецтва. Ви ставки кінця 80-их років у Києві і багатьох крайових містах принесли чимало радости тим, хто був "пох нюпив носа” з приводу занепаду народности в укра їнському мистецтві: за поновлення забутого, знище ного, витравленого узялося молоде покоління, й узя лося з таким ентузіязмом, якого ніхто не сподівався! Відродженські сили, що зануртували у народі, виявилися не тільки в політичній боротьбі у стінах Верховної Ради, в демонстраціях, у голодівці сту дентів, — вони виявилися також у поступовому підне сенні народного мистецтва. До його джерел сьогодні повертаються не лише народні майстри з природи, а й професійні мистці. Один з них — маляр і графік Василь Корчинський. Він більш відомий в Україні як провідний майстер мистецтва витинанки, яка набуває Dmytro Stepovyk. НАШЕ Ж ИТТЯ”, ЛЮ ТИЙ 1991 9 Дмитро Степовик.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
