Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
ГІСТЬ РЕДАКЦІЇ До редакції завітав доктор мистецтвознавства, Дмитро Степовик. Наш гість, старший дослідник з Інституту мистецтвознавства, фолкльору та етногра фії імени Максима Рильського Академії Наук України в Києві. Від жовтня 1990 року д-р Д. Степовик пере буває у відрядженні в Америці на запрошення управи і дирекції Українського Музею у Нью-Йорку. Дмитро Степовик 1938 року народження, закінчив Київський університет і аспірантуру Академії Наук України. Написав 12 книг з історії української ґравюри, іконо графії, українського мистецтва першої половини XIX століття, болгарського мистецтва. На запрошення наукових установ виступав з доповідями про давнє мистецтво України як в Україні, так і за її межами — у Болгарії, Литві, Польщі, Німеччині, Італії, Канаді, а тепер у США. Стаття про Василя Корчинського на писана на прохання ’’Нашого життя”. Д М И Т Р О С Т Е П О В И К ВИТИНАНКИ ВАСИЛЯ КОРЧИНСЬКОГО Відродження України — це факт сучасної історії. І хоч українці мали не одне відродження, кожне з них не схоже в деталях на інше. Але мета всіх відроджень була спільна в усі віки — здобути або повернути Богом дане право вільно жити і вільно розвивати ’’Божу іскру” творчости, яка закладена в кожній людині. Стан народного мистецтва може бути непоганим показником життєвих творчих сил тієї чи іншої нації. Коли в людей пропадає бажання робити власними руками досконалі, гарні речі, це є небез печним симптомом, що в суспільстві щось негаразд, яким би добробутом це суспільство не втішалося. Сьогодні ми бачимо в Україні щось протилежне. При великих нестатках буквально всього, що необхідне для налагодження нормального побуту, у перших верствах людности зростає жага до творчости, до заховання і впровадження у побут традиційного, на родного, українського. Свого часу приймалися гарні, велемовні ’’поста нови партії й уряду” про розвиток мистецьких на родних промислів, а на ділі ці промисли душилися економічно й ідейно. Солоденькі розмови про красу народного мистецтва тривали на тлі висміювання усього українського як ’’хуторянського", "повзучо етнографічного”, "національно обмеженого”, "примі тивного” і навіть "націоналістичного”; так що й ви шитої сорочки на люди не вільно було одягти. Всу переч цьому відкритому і прихованому моральному тискові на національну свідомість, багато народних майстрів, родин, сіл плекали традиційне народне мистецтво. Сфера творчости народних майстрів була звужена, але не знищена, не витравлена з побуту і свідомости. Фактично ніколи, навіть у страшний голод 1932- 1933 років, навіть у війну 1941-1945 років, не пере ривалася традиція розвитку народної вишивки — вишиваних рушників особливо, бо якраз у них спле лися "любов і журба”, червоне і чорне. Нині, на прикінці XX віку, спостерігаємо відрадне явище — відновлення рукоділля, яке, здавалося, втрачене навіки: лозоплетіння, соломоплетіння, мініятюрної різьби по каменю, витинанки, малювання на склі і багатьох інших галузей народного мистецтва. Ви ставки кінця 80-их років у Києві і багатьох крайових містах принесли чимало радости тим, хто був "пох нюпив носа” з приводу занепаду народности в укра їнському мистецтві: за поновлення забутого, знище ного, витравленого узялося молоде покоління, й узя лося з таким ентузіязмом, якого ніхто не сподівався! Відродженські сили, що зануртували у народі, виявилися не тільки в політичній боротьбі у стінах Верховної Ради, в демонстраціях, у голодівці сту дентів, — вони виявилися також у поступовому підне сенні народного мистецтва. До його джерел сьогодні повертаються не лише народні майстри з природи, а й професійні мистці. Один з них — маляр і графік Василь Корчинський. Він більш відомий в Україні як провідний майстер мистецтва витинанки, яка набуває Dmytro Stepovyk. НАШЕ Ж ИТТЯ”, ЛЮ ТИЙ 1991 9 Дмитро Степовик.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
