Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
життя я не вижну її”. Та не прочитала тих слів На талка сама, а виручила її наша голова Віра Кліш, бо якраз у тому часі (про що ми довідалися вже пізніше) відійшла на вічний спочинок мати Наталки. На закінчення вечора розрадила нас кількома сентиментальними піснями донька союзянки з іншого Відділу Катря Оранська-Петик, якій з-за дверей не терпеливо помахувала ручкою її маленька донечка —четверте покоління зразкової української родини у Філядельфії. Атмосфера була тепла і приємна. Про грамою вела Тося Мельничук. З цієї самої нагоди ми влаштували ще виставку образів Людмили Морозової. І це направду дуже нам удалося. Сама мисткиня перебувала з нами три дні. Слово про неї виголосив заслужений і знаний у мистецькому світі Петро Мегик. (Він редактор "Но таток з мистецтва” і хоч недавно відсвяткував своє 90-ліття, втішається бадьорістю та радістю життя). Про виставку був гарний і докладний допис Ярослава Климовського у "Свободі”. З вдячности до нас ми сткиня подарувала частину свого доходу з продажу образів на фонд допомоги дітям Чорнобиля, а також один свій образ для нашого Відділу. Людмила Моро зова — одна з небагатьох представників своєї ґене- рації. Та хоч у похилому віці, радо дається ще на мовити на виставку. Тільки якщо будете запрошувати її, то не очікуйте, що приїде до вас своїм чорним "Мерседесом” із 50-их років. Вона живе собі спокійно у Тантерських лісах” і малює квіти, бо ялинки у снігу, які колись так принаджували нас з її образів, сьогодні дійшли до віку старих ялиць і вона вже не хоче їх малювати. Зате час від часу відлітає до Греції і малює там морське побережжя (хто не хотів би мати хоч маленький човник із її ’’грецького циклю”?). І на цьому можна б закінчити, але кортить ще похвалитися чимсь, про що ніхто ніколи не читає у жадних звітах, а саме: всі до однієї наші членки пі шли в життя з українськими партнерами та виховали з ними понад 40 дітей, які (всі!) досконало володіють українською мовою. Ми ніколи не були позаду у суспільній опіці чи акціях допомоги Україні та окре мим дисидентам. Однак наша найбільша заслуга у збереженні української мови в наших родинах. Пе- редання цього національного скарбу (який не всіми був належно оцінений як тут, так і там) нашим дітям тривало від колиски до шлюбу. Зате на радість не тільки нам наші діти їздять сьогодні в Україну і без труду послуговуються там рідною мовою. Таким чином ми продовжили життя маленькій клітині нашої еміграції і тим самим виконали один з найважливіших обов’язків жінки-еміґрантки супроти своєї Батьківщини. Наш Відділ тепер уже не той, що був колись. Ряди наші хоч ще раптом не рідшають, все таки дуже хитаються і тому з трудом вибираємо кожного року голову. У своєму слові Н. Даниленко побажала нам зу стрітися ще за 25 років, але я, будучи песимісткою, розкладаю свої побажання на ’’п’ятилітки”. Дай Боже святкувати нашу річницю за 5 років, а тоді поду маємо, як бути нам далі. Все одно я сердечно бажаю ’’многих літ” усім нашим членкам та усім тим, що як і ми, творять велику громадську організацію — Союз Українок Америки. Марія Лабунька "ВИШИВАНА” ДИТЯЧА ЗАБАВА Традиційна "Вишивана” забава дитячого садочка у Воррені, Міч., під проводом учительок Мирослави Бараник та Ірини Прийми відбулася в неділю, 11 листопада в авдиторії початкової школи Непорочного Зачаття. Вона мала назву ’’Забавки Мартусі” і в мистецькій частині в ній взяли участь матері, діти садочка і учениці 8-ої кляси початкової школи. Ім преза почалася виступом Миросі Бараник, Лесі Лав- рин, Світлани Легети і Зені Прибули, перебраних за забавки, котрі, жартуючи, шукали Мартусі (Леся Баранич), що ’’загубилася”. Несподівано з’явилася на сцені Мартуся, а за нею ’’приїхали” у формі поїзда діти садочка у вишиваних сорочках і блюзочках. Вони гарно співали і танцювали. Після них учениці 8-ої кляси, перебрані як ляльки різних національ ностей, виконали цікаві й ориґінальні танці під про водом учительки (і голови 76-го Відділу СУА) Ксені Кучер. Мистецька частина закінчилася. Союзянка Рома Дигдало представила дітей-акторів і пояснила їхні строї. Опісля присутні ще довго приємно забавлялися при смачній перекусці, приготованій союзниками. Існування дитячого садочка у Воррені завдя чуємо 76-му Відділові СУА, котрий вже 25 років опікується ним. Дуже важливим і позитивним явищем є проведення всіх занять українською мовою. Від самого початку в садочку жертвенно працює учи телька Мирослава Бараник, котра з допомогою інших учительок пильнує, щоб діти добре вивчили рідну мову. В декаду української мови це велика радість для батьків і користь для нашої громади. Ірина Гнатчук, пресова референтка 76-го Відділу СУА
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
