Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
життя я не вижну її”. Та не прочитала тих слів На талка сама, а виручила її наша голова Віра Кліш, бо якраз у тому часі (про що ми довідалися вже пізніше) відійшла на вічний спочинок мати Наталки. На закінчення вечора розрадила нас кількома сентиментальними піснями донька союзянки з іншого Відділу Катря Оранська-Петик, якій з-за дверей не терпеливо помахувала ручкою її маленька донечка —четверте покоління зразкової української родини у Філядельфії. Атмосфера була тепла і приємна. Про грамою вела Тося Мельничук. З цієї самої нагоди ми влаштували ще виставку образів Людмили Морозової. І це направду дуже нам удалося. Сама мисткиня перебувала з нами три дні. Слово про неї виголосив заслужений і знаний у мистецькому світі Петро Мегик. (Він редактор "Но таток з мистецтва” і хоч недавно відсвяткував своє 90-ліття, втішається бадьорістю та радістю життя). Про виставку був гарний і докладний допис Ярослава Климовського у "Свободі”. З вдячности до нас ми сткиня подарувала частину свого доходу з продажу образів на фонд допомоги дітям Чорнобиля, а також один свій образ для нашого Відділу. Людмила Моро зова — одна з небагатьох представників своєї ґене- рації. Та хоч у похилому віці, радо дається ще на мовити на виставку. Тільки якщо будете запрошувати її, то не очікуйте, що приїде до вас своїм чорним "Мерседесом” із 50-их років. Вона живе собі спокійно у Тантерських лісах” і малює квіти, бо ялинки у снігу, які колись так принаджували нас з її образів, сьогодні дійшли до віку старих ялиць і вона вже не хоче їх малювати. Зате час від часу відлітає до Греції і малює там морське побережжя (хто не хотів би мати хоч маленький човник із її ’’грецького циклю”?). І на цьому можна б закінчити, але кортить ще похвалитися чимсь, про що ніхто ніколи не читає у жадних звітах, а саме: всі до однієї наші членки пі шли в життя з українськими партнерами та виховали з ними понад 40 дітей, які (всі!) досконало володіють українською мовою. Ми ніколи не були позаду у суспільній опіці чи акціях допомоги Україні та окре мим дисидентам. Однак наша найбільша заслуга у збереженні української мови в наших родинах. Пе- редання цього національного скарбу (який не всіми був належно оцінений як тут, так і там) нашим дітям тривало від колиски до шлюбу. Зате на радість не тільки нам наші діти їздять сьогодні в Україну і без труду послуговуються там рідною мовою. Таким чином ми продовжили життя маленькій клітині нашої еміграції і тим самим виконали один з найважливіших обов’язків жінки-еміґрантки супроти своєї Батьківщини. Наш Відділ тепер уже не той, що був колись. Ряди наші хоч ще раптом не рідшають, все таки дуже хитаються і тому з трудом вибираємо кожного року голову. У своєму слові Н. Даниленко побажала нам зу стрітися ще за 25 років, але я, будучи песимісткою, розкладаю свої побажання на ’’п’ятилітки”. Дай Боже святкувати нашу річницю за 5 років, а тоді поду маємо, як бути нам далі. Все одно я сердечно бажаю ’’многих літ” усім нашим членкам та усім тим, що як і ми, творять велику громадську організацію — Союз Українок Америки. Марія Лабунька "ВИШИВАНА” ДИТЯЧА ЗАБАВА Традиційна "Вишивана” забава дитячого садочка у Воррені, Міч., під проводом учительок Мирослави Бараник та Ірини Прийми відбулася в неділю, 11 листопада в авдиторії початкової школи Непорочного Зачаття. Вона мала назву ’’Забавки Мартусі” і в мистецькій частині в ній взяли участь матері, діти садочка і учениці 8-ої кляси початкової школи. Ім преза почалася виступом Миросі Бараник, Лесі Лав- рин, Світлани Легети і Зені Прибули, перебраних за забавки, котрі, жартуючи, шукали Мартусі (Леся Баранич), що ’’загубилася”. Несподівано з’явилася на сцені Мартуся, а за нею ’’приїхали” у формі поїзда діти садочка у вишиваних сорочках і блюзочках. Вони гарно співали і танцювали. Після них учениці 8-ої кляси, перебрані як ляльки різних національ ностей, виконали цікаві й ориґінальні танці під про водом учительки (і голови 76-го Відділу СУА) Ксені Кучер. Мистецька частина закінчилася. Союзянка Рома Дигдало представила дітей-акторів і пояснила їхні строї. Опісля присутні ще довго приємно забавлялися при смачній перекусці, приготованій союзниками. Існування дитячого садочка у Воррені завдя чуємо 76-му Відділові СУА, котрий вже 25 років опікується ним. Дуже важливим і позитивним явищем є проведення всіх занять українською мовою. Від самого початку в садочку жертвенно працює учи телька Мирослава Бараник, котра з допомогою інших учительок пильнує, щоб діти добре вивчили рідну мову. В декаду української мови це велика радість для батьків і користь для нашої громади. Ірина Гнатчук, пресова референтка 76-го Відділу СУА
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
