Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
відповідного портфеля і аж до скону на цій посаді”. Про сьогоднішніх депутаток пише, що вони здобули свої місця в нелегкій, безкомпромісовій боротьбі і ... ’’всі вони хочуть працювати в парляменті, вкладаючи в цю нову для себе роботу і компетентність, і совість, і пристрасть”. Сім з поміж них бажають працювати в комісії у справах жінок, охорони сім’ї, материнства і дітей, вважаючи, що в цій комісії наче у фокусі сконцентровано всі проблеми суспільства, а також, що у процесі перебудови неодмінно відбуватиметься і соціяльне розкріпачення жінок. Інші вибрали охо рону здоров’я, передусім поміч дітям Чорнобильсь кої зони, культуру і духовне відродження, народну освіту, економічну реформу, екологію. До своїх зав дань парляментаристки ставляться серйозно, з почут тям відповідальности. Успіх депутаток був би напевно більший, коли б їх підтримали жінки, яким вони хочуть присвятити свою працю. Покищо лишається лише сподівання, що загал жіноцтва з часом усвідомить своє поне волення та скине ярмо, яке на нього наложила ко муністична система. США ВИКОРИСТАНІ МАТЕРІЯЛИ Hadzewycz, Roma. “Second all-Ukrainian congress of Rukh concludes in Kiev”. Ukrainian weekly. 44:1+, November 4, 1990. Pavlychko, Solomiya. "The role of women in Rukh and Ukraine’s society in the 1990s” . Ukrainian weekly. 14:5+, April 3, 1990, 15:8+, April 15, 1990. Сверстюк, Євген. "Українські жінки в "Русі”. Інтерв’ю. Наше ж и т т я , 47:12-14, травень 1990. Чорновіл, Вячеслав. "Рух на роздоріжжі” . Свобода, 238:4, 13 грудня 1990. УКРАЇНА Брязгунов, Юрій. "Мона Ліза з кайлом і ломом”. Молодь України, 10 квітня 1990. Калита, Василь. "Закрита тема”? Радянська жінка, 2:38-30, лютий 1990. Литвинова, Галина. "Не посієш — не зазеленіє” . Радян ська жінка, 2:26-27, лютий 1990. Машика, Т. "Соціально-економічні фактори демографіч ної поведінки молодих сімей” . Економіка Радянської Укра їни, 4:27-32, квітень 1982. Петрушенко, Микола. "Хто захистить Ніну Олексіївну”. Радянська жінка, 6:14-15, червень 1990. "Привезіть нам Україну” . Інтерв’ю з депутатками до Верховної Ради України. Радянська жінка, 8:2-6, серпень 1990. Решетюк, Арнольд. "Чому ми так не любимо жінок?” Радянська жінка, 2:4-6, лютий 1990. Туз, Д. "Поверніть мадонні любов” . Робітнича газета, 207:1, 8 вересня 1990. Усенко, Валентина. "Клопоти "привілейованих”, або задля чого нам, дорослим жити". Інтерв’ю. Радянська ж ін ка, 6:2-3, червень 1990. Чернишевська, Тетяна. "На жаль, моя мама — доярка” . Радянська жінка, 6:14, червень 1990. Шевченко, Валентина. "Добре людям — добре мені” . Інтерв’ю. Радянська жінка, 7:2-4, липень 1989. ЧОРНОБИЛЬ — НЕЗАЖИВАЮЧА РАНА Про Чорнобиль написано багато — тисячі газет них і журнальних статтей, книги, створено десятки документальних кінофільмів. Але маштаби чорно бильської катастрофи все ще не вияснені до кінця. Вчені висувають різні прогнози, однак лише старанне вивчення стану здоров’я наступних поколінь дасть змогу скласти більш-менш правильне уявлення про наслідки цієї катастрофи віку, чи не найбільшої не лише в історії нашого народу, але й людства. Справа ускладнюється, однак, ще й тим, що центральний комуністичний уряд, незважаючи на давно проголошену гласність і “нове мислення”, не спішить розказати світові, і в першу чергу своєму народові, всю правду про Чорнобиль, не шукає шляхів до ліквідації наслідків нуклеарного вибуху. У пам’яті ще свіжі факти п’ятирічної давности, коли радянський уряд намагався затаїти правду про вибух на Чорнобильській атомній електростанції (АЕС) і про загрозу, що нависла над величезною територією України, Білорусії, Прибалтики, країн Західньої Европи. Світ дізнався про катастрофу лише у понеділок, 28 квітня, коли у скандинавських країнах різко підвищилася радіяція. Перше повідом лення прийшло зі Швеції. Пізніше забили на сполох Данія, Норвегія, Фінляндія. І лише після того Ра дянський Союз змушений був визнати, що “сталася аварія на атомній електростанції у місті Чорнобиль”. Офіційна евакуація почалася через 36 годин після вибуху, а до того населення в небезпечній зоні не дістало навіть вказівок не виходити з дому і закрити всі вікна і двері. А коли радіоактивні речовини, ви- кинені при вибуху у повітря, осідали на вулиці Києва, на Хрещатику відбувалася першотравнева парада. Американський уряд запропонував тоді допомо гти загасити пожежу на Чорнобильській атомній електростанції і надати медичну допомогу постра- далим, але Кремль відкинув цю пропозицію, тим самим збільшивши кількість жертв, бо горіючий реактор став причиною виникнення радіоактивно- сти, яка в тисячу разів перевищувала радіоактивність після скинення атомної бомби на Гірошіму у 1945 році. Як не дивно, але світ і досі не знає, скільки людей загинуло у перші хвилини після вибуху реак тора Українські вчені, письменники, керівники Руху, депутати з Народної Ради у парляменті республіки розуміють, що надіятися на Москву не можна і справу Чорнобиля треба брати у свої руки. Ще од- Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
