Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
луччя, а все інше їх мало турбує. Не знімаю відпо відальності за це і з себе”. В. Шевченко нічого не говорить чи і які заходи вона сама робила, щоб полегшити долю жінок і відповідальність скидає на профспілки, ради трудових колективів, прокурорів, лікарів, жіночі ради. При кінці інтерв’ю заявляє, “що глибоко поважає жінок за вроджений розум, за ду шевну красу. За вміння бути вірною, підставити плече у важку хвилину. Але часом хочеться відчути свою слабість і оте блоківське, у високому розу мінні, слугування чоловіків. І, до речі, якщо добре жінці, добре й чоловікові”. Ось ідеал партократки в країні, в якій 80% жінок запрягли до невільничої праці. Галина Литвинова, відповідальний секретар Ре спубліканської Ради Жінок, у статті “Не посієш — не зазеленіє” (лютий 1990 р.) пише про жіночі ради, що вони не мають ні прав, ні фондів і "від них залежить хіба що громадська думка, котра склалася навколо жіночих проблем”. Наводить кілька випадків, коли жіночі ради добилися невеликих успіхів. Поза тим тон її статті не надто оптимістичний, коли вона стверджує, що “Не всі жіночі ради психологічно готові змінювати форми роботи, розширювати діапа зон своєї діяльності, прилучитися до розв’язання глобальних проблем”. Г. Литвинова все ж таки “пере будувалася”, коли заявляє, що в "сучасній науковій концепції жіночого руху, є свої білі плями”. В кінці приходить до висновку: “Далеко не всіх ціка вить і захоплює вкорінене, традиційне у роботі жін рад. Та все, що відбувається десь, рано чи пізно приходить і в нашу республіку. Виникнення різних громадських жіночих формувань, насамперед об’єд нань за інтересами — неминучий і закономірний процес розвитку жіночого руху. З цим треба раху ватися. Ціна самобутності, несхожості зросла. Не завадило б придивитися і до стилю роботи зару біжних жіночих організацій... А правила і традиції ми можемо встановлювати, створювати й розвивати самі, не копіюючи інших”. В заключенні С. Павличко ставить питання, що принесли жінкам в Україні демократизація і пере будова. Висновки — давні організації сьогодні не актуальні, вони не віддзеркалюють ані не відчувають існуючої кризи в житті жінок. Жіночий рух не існує — його ідеологія невідома або непопулярна. Ви глядає, що жінки не є готові боротися за свої права, права людини. Нові попітичні об’єднання не мають у своїх про грамах жіночого питання, не висувають його і жінки, які беруть участь у з’їздах. На установчому з’їзді Руху в 1989 р. на 1,109 делегатів було 98 жінок, до керівних органів увійшло 45 мужчин і 3 жінки. На другому з’їзді Руху в 1990 р. на 2,020 делегатів було 203 жінки, до проводу увійшло 17 мужчин і 2 жінки. На обох з’їздах серед доповідачів не було ні однієї жінки, не було їх і в президії. Про працю Жіночої Громади при Русі говорив М. Горинь. В заяві Руху в лютому 1990 р. в справі охорони здоров’я дітей ска зано, що жінка є передусім матір’ю. С. Павличко завважує, що легше повалити однопартійну систему, як змінити купьтурні і політичні стереотипи суспіль ства, головно тоді, коли воно не має демократичних традицій. В інтерв’ю "Українські жінки в Русі” Євген Свер- стюк розказує: ’’Жінки в Русі відіграють ту саму ролю, що і в житті, вони голови тіньових кабінетів, не можемо сказати, що в нас жінка грає якусь третю ролю. Я тільки сказав би, що за своїм с о ц іа л ь н и м положенням вона надзвичайно поневолена, вона страшенно пригнічена життям. На ній тримається сім’я, діти і вона ще й приносить додому заробітну плату”. Про мужчин Є. Сверстюк каже: ’’Думаю, що багато функцій жіночих треба було б передати чо ловікам. Чоловіки швидко лібералізуються, так би мовити, звільняються від багатьох обов’язків, в тому числі від елементарного і основного”. Він має на увазі чоловіків із партійними квитками і з забезпе ченими посадами, однак не подає характеристики мужчин без партійних квитків, тому можна здогаду ватись, що їх настанова така сама. Доказом цього є хоч би спостереження А. Решетюка, що чоловіки ’’охоче поступаються жінкам професіями, яких самі уникають”. За словами С. Павличко, нечисленні жінки-інте- лектуалістки у проводах демократичних угруповань вважають жіноче питання за другорядне. їх пріори тети — це самостійна Україна, свобода релігії, про блеми економічні та екологічні. Ці пріоритети само зрозумілі з тим застереженням, що жіноче питання тісно пов’язане з економічними і екологічними про блемами. Суспільство, в якому жінки становлять 80% робітників, зайнятих важкою фізичною працею, в якому катастрофально зменшився приріст населення внаслідок непосильної праці жінок в жахливих еко логічних умовах, в якому кожного року родяться тисячі калік, в якому на жіночі плечі лягли додат ковим тягарем жалюгідні побутові обставини, дома шні обов’язки і виховання дітей, не може вважати цю ситуацію за другорядну. Тут не йде мова про не знаний чи непопулярний жіночий рух, а про права людини та життєві інтереси народу. Жінки стали жертвами будови комунізму. Чи залишаться вони також жертвами демократизації? В березні 1990 р. до Верховної Ради УРСР на 450 депутатів увійшло 13 жінок. В ’’Радянській жінці” під заголовком ’’Привезіть нам Україну" в серпні 1990 р. надруковане інтерв’ю з депутатками,, в якому подані їх знімки, деякі біографічні дані, родинний стан, а також, яку ділянку вважають за найважливішу і пля- нують присвятити їй свою працю. Людмила Шушу- ріна, заступник головного редактора "Радянської жінки”, яка провела інтерв’ю, вказує на ріжницю між теперішніми членами парляменту і колишніми, яких було 30% у Верховній Раді. В минулому кандидатури визначала партія, а "виборці одностайно віддавали їм свої голоси... їм місце на парляментському Олімпі забезпечувалось автоматично разом із врученням
Page load link
Go to Top