Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
інфляції, ласі були на ту можливість одержати де шевше потрібне їм зерно. На Конгресі Народних Меншостей в 1933 році Рудницькій при допомозі Леді Марджорі Корбет- Ашбі з Англії, Евальла Амменде з Швайцарії та Йогана Мовінкеля з Норвегії вдалося поставити спра ву голоду на обговорення в закритій сесії цілої Ліґи Націй. Мовінкель, який голосував на сесії, намагався переконати своїх колеґ, що маленька Норвегія готова допомогти Україні, але його підтримали тільки Ір- ляндія, Еспанія та Німеччина. Представники інших народів вважали, що голод — це внутрішня справа Радянського Союзу, в яку не слід втручатися іншим державам. Самі українці досі не здають собі справи, що і Ліґа Націй навіть не звернула б увагу на справу голоду, якби не те, що голодом на Україні поціка вилась Міжнародна Рада Жінок. Міжнародна Рада Жінок входила в комісії Ліґи; вона стала першою громадською організацією, поєднаною зі спадко ємцем Ліґи Націй, з Об’єднаними Націями. Але за цікавлення жінок справою голоду на Україні не мало практичних наслідків. Ніяка інша міжнародна орга нізація не заговорила про голод. В половині 1930-их років міжнародний рух, жіно чий рух та всі рухи за мир і міжнародну співпрацю зазнавали поразки. Ідеологічні засади, на яких ці всі течії побудовані — ідеї здатности людства до са мовдосконалення, проґресу, віри в освіту та вихо вання, свободи і пацифізму — попали під обстріл. Як Німеччина, так і Радянський Союз були втрачені для демократичного табору. А в самому демократич ному таборі жіночий рух зайняв друге, а то і третє місце. Але в Галичині та на інших землях Західньої України, як і серед українок на всіх землях укра їнського поселення поза Радянським Союзом, укра їнські жіночі організації розвивались. В 1934 році жінки навіть відбули величавий конґрес всіх пред ставниць всіх українок з усіх земель українського поселення поза Радянським Союзом та створили Всесвітній Союз Українок. Про подібний з’їзд укра їнців з усіх земель українського поселення поза Радянським Союзом чоловіки говорили від 1930 року. Відбувся він, одначе, щойно в 1967 році в Нью- Йорку. Чому жінкам вдалось створити сильну жіночу організацію, коли українцям не вдавалось, і коли фе мінізм не мав популярности в цілому світі? Відповідь на це питання дає нам нагоду зрозуміти не тільки історію жіночих організацій, але і досі не висвітлену новітню історію суспільства на Україні. Жіночі організації, навіть коли вони займаються громадськими та політичними справами, звичайно вважають тільки жіночими організаціями. Жіночі організації вважаються другорядними, побічними організаціями. Самі жінки, не во гнів їм говорячи, також рідко пишуть про працю своїх власних органі зацій. Це стається тому, що жіночі організації по стають як громадські, а не як політичні організації. Політичні групи звичайно постають з чітко очеркне- ними програмами, але громадські об’єднання рідко коли виразно формулюють теоретичні підстави для напрямку своєї діяльности. Громадські об’єднання виникають, щоб задовільнити певну потребу, і їхні члени не дивляться на свою працю під кутом зору ідеології. Але коли доводиться писати про працю організацій, звичайно не підкреслюємо практичної діяльности організації, а тільки її ідеологічне обґрун тування та цілі. Так громадські організації, розбудо вані переважно чоловіками, не раз набирали політич ної ваги, а жіночі організації в популярному зрозумін ні залишалися надалі тільки жіночими організаціями. Феміністками українські жінки звали себе нерадо — і то як вже не було іншої характеристики їхньої праці. Це зрозуміло. Фемінізм, явище освіченої вер стви жінок, виник в країнах, де жінкам приходилось здобувати ті права, якими користувалися чоловіки — право на освіту, право голосу, рівні права перед законом, право на розпорядження власним майном. На Україні тих прав на мали ані жінки, ані чоловіки — всім українцям приходилося боротися за укра їнські школи, за право на доступ до вищих шкіл, за право на працю, за виборчі права. Жінок турбували передусім насущні потреби. Жіночі організації виникали не стільки для того, щоб виправдати другорядне становище жінки в громаді, скільки для того, щоб виконати цілком конкретні практичні завдання: зарадити скрутному становищу, полегшити соціяльну біду. Боротьба з неписьмен ністю, зі смертністю немовлят, боротьба за впро вадження в побут елементарних правил гігієни —ось за що бралися жінки. На українських землях це були загальнонаціональні кличі, а не тільки програма активности жінок. На кожному рівні суспільного життя Союз Украї нок втягав українок до участи у громадських спра вах. Оскільки українці перебували по суті в к о л о н іа л ь н о м у становищі, то активність жінок виправду валась патріотичними почуттями. А потенціяльну опозицію чоловіків до жіночої діяльности злагідню вав той факт, що жінка мала доступ до міжнародного форуму, тоді як чоловіки такого доступу не мали. Чим жвавіше бралися жінки до громадської праці, тим частіше натрапляли на труднощі, спричинені їхнім безправним становищем. Домагаючись прав, жінки мимоволі підтримували фемінізм, хоч не дуже над тим задумувались. Так вивчення історії Союзу Українок насвітлює досі невивчену форму фемінізму — фемінізм, який проявляється в країнах, які, ви борюючи собі національну самостійність, намагають ся також поліпшити рівень життя власного населення. Тут чи не найбільшим досягненням українського фемінізму є те, що він допоміг на західніх землях України модернізувати село. Продовження в наступному числі.
Page load link
Go to Top