Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
В ПОШУКАХ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ МАРТА БОГАЧЕВСЬКА-ХОМ’ЯК Мало хто з науковців зуміли передбачити цілко виту ерозію комуністичних систем в Східній Европі, яка проходить перед нашими очима. Зменшення кількости радянських військ в Східній Европі — так; прискорення лібералізації і поширення круга реабі літованих — так; легалізація деяких віровизнань — так; але повне ідеологічне і організаційне банкрут ство цілої системи — переходило уяву західніх на уковців. Мало котрий із західних науковців припус кав, що пересічний мешканець Сходу зможе усвідо мити, що сам Маркс, що сам Ленін, а не лиш Сталін і його менші послідовники, могли помилитись; що не лиш одиниці помилялись у своїй інтерпретації, але що ціла філософія марксизму вийшла із мильних заложень. Навряд чи приходило західним науковцям на гадку, що маси східньоевропейського населення зможуть дійти до такого переконання без якоїсь програми перевиховання. Захід привик дивитись на Схід Европи з точки зору традиційних дисциплін історії держав, вивчан ня ідеології та аналізу політики великодержав. Такі підходи не зумовили реалістичного зрозуміння по дій у Східній Европі. Навпаки, можемо одверто по ставити питання, чи взагалі вивчення історії Східної Европи сприяє зрозумінню сучасності? Паралель сучасних днів можемо найти у бурхли вих подіях 1848 року. Одначе революції 1848 року — революції студентів та інтелігенції — не втішаються позитивною оцінкою науковців. Герої тих революцій часто представлені як утопійні мрійники. Патріотизм національних провідників тих років не дав багато тривалих наслідків. Навпаки, історики гостро ви словлювались про невторопність поетів-ідеалістів які грались політикою. Загальна опінія така, що сві тові не потрібні Голдеріни чи Гердери, що держави творять сила та політика Бісмарка, дипломатична проворність Кавура, та політичний хист Наполеона III. Може тому, архітект детанту наших днів, Генрі Кіссінджер, захоплювався в молодості працею Матерніха на віденському Конгресі 1815 року. Він вважав, що Конгрес забезпечив мир та затормозив революції. Одначе революції вибухли, як і прохо дять політичні зміни на сході Европи в наші дні, хоч ніхто справді їх не сподівався і ніхто їх не плянував. Чи ж і нинішні зміни в Східній Европі приречені на крах тому, що їх символізують Гавелі, Павлички, Драчі, Мазовєцкі, німецькі студенти, польські робіт ники і донбаські вуглекопи? Але навіть як вони при речені титани, чи історія минулих приречених подій не допоможе нам розібратись у сучасності? Поети іншої гадки — їх, поетів, історія вчить, якщо тільки правильно її вивчати. Ось Ліна Костен ко: На світі можна жить без еталонів, По різному дивитися на світ, Від того світ не зміниться ні трохи, Усе залежить від людських зіниць... В широких відбивається епоха, У звужених збіговище дрібниць! Шевченко Тарас, той, якого ми завжди закли наємо але не завжди розуміємо, — картав своїх спів вітчизників не так за брак знання історії, як за фаль шування знання про історію: Як би ви вчились так, як треба... Але для сучасника на Україні, від Івана Драча та молодих ”Не Журистів” історія вже не вчителька. Вона ’’сива к .... вічна наймичка баби політики”, її вчинки соромлять сучасника. Для жителів Східної Европи історія не благословляє своїх читачів, вона п’ятнує. На нас, на Заході, не лежить тавро історії. Нам не приходиться особисто переживати всі її поворо ти. Історики на Заході можуть розглядати панораму минулого з підвищення академічних веж. Вони мо жуть роздумувати над суттю історії: і навіть якщо їм самим не вдасться як слід представити історичних подій, то ніщо їм не стоїть на перешкоді писати про те, яка історія повинна бути. Це не виключає історії /країни. Політичні події у східній Європі завадили в осмисленню історію України. Що ми знаємо про історію України? Нас тут не цікавить ані Тисячоліття Хрещення, ані ’’откуда по- шла Русь-Україна?”. Радше, подивімся куди вона прийшла. Що це властиво історія України? Що нам каже історія про те, що творить Україну? Спершу, маленька довідка про історію саму по собі. Виглядає — просто — історія це розповідь про минуле, або, ще краще, документація минулого. Але історія, навіть коли вона віддзеркалює минуле, не є ніколи виключно продуктом минулого. Навіть з пера найбільш об’єктивного науковця, який пише на базі архівних джерел, історія все ж таки переходить через призму свідомости автора. Вона віддзеркалює не тільки добу, про яку йде мова, але і свідомість іс торика, який пише історію. Аналіз психологічних мо тивацій історичних постатей проявляється інакше сьогодні, ніж у історика минулого століття. Кожна історія подає нам інформації не тільки про тему, про яку мова, але і про історика, який пише історію. То му то часто історії самі стають історичними доку ”НАШЕ ЖИТТЯ”, ТРАВЕНЬ 1990 7
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
