Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
О. Г-ка Галина Мазепа Halyna Mazepa МАМИ Й ДОНІ К. Перелісна Маю я бабусю, Дуже вже стареньку, А до неї мама Каже: ’’Люба ненько!” Мене називає Донечкою мама, І бабуся маму Кличе так же само! От і розгадайте Скільки мам у хаті І чи можна маму Донею назвати? КОКОШКА Був чарівний травневий ранок. В городі перед хатою панства Левицьких пишалися кві ти. Кущі розквітлого бозу наповняли міцним запахом довкілля а рожам неначе хто сказав, що саме тепер треба розквітати. За хатою було маленьке господарство. В курнику примістили ся кури, гуси і качки, а з другої сторони стояла мала хатина, де мешкали Красулька і Чорна — дві корівки, що час від-часу перекликалися своїм голосним му-у-у зі своїми сусідками, що ’’квакали” і ’’ґеґали” без упину. По подвір’ї по важно проходжувалась курка Кокошка зі своєю громадкою жовтих пухнатеньких курча ток. В хаті був привітний і радісний настрій. До пані Левицької приїхали гості: діти і внуки з по бажаннями в цей великий день — День Матері. Діти любили дивитися, як помічниця бабуні Марія годувала курей і качок, а вони збігалися галасливо, щоби вибрати найкращі зернятка. Святочний обід був готовий і ціла родина сіла до столу. Нараз із надвору почувся голос ний крик Кокошки, що звучав майже як: ой-ой, поможіть! Марія вибігла на подвір’я а за нею, очевидно, цікаві діти. Кокошка бігала неспокій но біля кущів розквітлого бозу і голосно крича ла, заглушуючи голос — писк своєї найменшої доні Ціпуні, що всадила голівку між галузок і ніяк не могла з них вибратись. Марія витягнула Ціпуню з корчів. Кокошка перестала кричати, а дітям здавалося, що вона схилила голівку, дя куючи Марії за поміч. Марія сказала: ’’Діти, ви бачили, як мама- Кокошка дала знати, що її дитина Ціпуня потре бує помочі. Вона так, як кожна мама, рятує свою дитину від небезпеки”. Діти вдоволені повернулись до столу, щоби вшанувати їх Маму і Бабуню спільним обідом. ’’НАШЕ ЖИТТЯ”, ТРАВЕНЬ 1990 35
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
