Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
О. Г-ка Галина Мазепа Halyna Mazepa МАМИ Й ДОНІ К. Перелісна Маю я бабусю, Дуже вже стареньку, А до неї мама Каже: ’’Люба ненько!” Мене називає Донечкою мама, І бабуся маму Кличе так же само! От і розгадайте Скільки мам у хаті І чи можна маму Донею назвати? КОКОШКА Був чарівний травневий ранок. В городі перед хатою панства Левицьких пишалися кві ти. Кущі розквітлого бозу наповняли міцним запахом довкілля а рожам неначе хто сказав, що саме тепер треба розквітати. За хатою було маленьке господарство. В курнику примістили ся кури, гуси і качки, а з другої сторони стояла мала хатина, де мешкали Красулька і Чорна — дві корівки, що час від-часу перекликалися своїм голосним му-у-у зі своїми сусідками, що ’’квакали” і ’’ґеґали” без упину. По подвір’ї по важно проходжувалась курка Кокошка зі своєю громадкою жовтих пухнатеньких курча ток. В хаті був привітний і радісний настрій. До пані Левицької приїхали гості: діти і внуки з по бажаннями в цей великий день — День Матері. Діти любили дивитися, як помічниця бабуні Марія годувала курей і качок, а вони збігалися галасливо, щоби вибрати найкращі зернятка. Святочний обід був готовий і ціла родина сіла до столу. Нараз із надвору почувся голос ний крик Кокошки, що звучав майже як: ой-ой, поможіть! Марія вибігла на подвір’я а за нею, очевидно, цікаві діти. Кокошка бігала неспокій но біля кущів розквітлого бозу і голосно крича ла, заглушуючи голос — писк своєї найменшої доні Ціпуні, що всадила голівку між галузок і ніяк не могла з них вибратись. Марія витягнула Ціпуню з корчів. Кокошка перестала кричати, а дітям здавалося, що вона схилила голівку, дя куючи Марії за поміч. Марія сказала: ’’Діти, ви бачили, як мама- Кокошка дала знати, що її дитина Ціпуня потре бує помочі. Вона так, як кожна мама, рятує свою дитину від небезпеки”. Діти вдоволені повернулись до столу, щоби вшанувати їх Маму і Бабуню спільним обідом. ’’НАШЕ ЖИТТЯ”, ТРАВЕНЬ 1990 35
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
