Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
АННА-ГАЛЯ ГОРБАЧ УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА ПЕРЕБУДОВНИХ РОКІВ Українське діяспорне суспільство зі захопленням, зацікавленням, але й також зі скептицизмом слідкує за тими культурно-політичними змінами у багато гранному житті свого материка, що почавши з 85-го року, спершу досить обережно, а останні два роки швидким темпом оживили суспільно-політичний та культурний краєвид, який від кінця 60-их років пе ребував у стані прогресуючого заледеніння. Журнал ’’Сучасність” надрукував в січневому числі 90-го р. вже й перші синтетичні огляди цих змін, у яких три літературознавці: Марко Павлишин, Богдан Рубчак та Борис Шнайдер під рубрикою: ’’Нова література в Україні” діляться своїми думками про розвоєві тен денції цих останніх років. Автори підходять по різ ному до літературних та культурних явищ сучасної України. При тому Марко Павлишин піддає розвиток соціологічній та культурологічній аналізі, вирізнюючи два різні типи перебудови, що залишили свій від биток на літературних творах. В першому йдеться про зміни в соціялізмі в напрямок гуманних демокра тичних основ, в другому про зміни прагматичного суспільнополітичного характеру, що були зумовлені потребою покращання економічного життя. На цьому тлі він і інтерпретує появи книжок, різних статтей та дискусій в пресі та журналах України.1 Куди об- ширніша праця Богдана Рубчака2 ставить собі за завдання викрити напрямки переорієнтації літера турної критики, яка досі мала неабиякий вплив на розвиток літератури, в меншій мірі він звертає увагу на ті молоді поетичні голоси, що заговорили останнім часом і вписалися в сторінки найновішої нашої лі тератури. Борис Шнайдер зі свого боку зосередився на неофіційних поетах, що дійшли до нас почерез неформальні видання останніх трьох років. Вони друкувалися в ’’Українському Віснику”, ’’Кафедрі”, ’’Євшан-Зіллі”, ’’Карбах Гір”, ’’Порогах” та інших ви даннях меншого об’єму. Йдеться про таких поетів як Атена Пашко, Степан Сапеляк, Василь Барладяну, Іван Сокульський та інші.3 У нашому причинку ми хотіли б поділитися з нашими спостереженнями над процесом перебудови літературного життя, як воно віддзеркалюється в новіших книжкових виданнях, передруках та статтях в тижневику ’’Літературна Україна” та декілька літера турних журналів Києва та Львова, при чому поста раємося охопити ширше тло культурного життя Укра їни, яке зазнало і зазнає дедалі досить радикальних змін. Зміни йдуть головно в оцінці літературних явищ, де відбувається радикальна відідеологізація, засу дження сервілізму, що диктував літературознавцям, бачити твори української літератури як вияв впливів великої російської, звернення уваги на християнські традиції письменства давнього та середнього періо дів тощо. Ці зміни йдуть широким фронтом, вони охоплю ють різні ділянки духового життя, при чому відважно заторкуються важливі проблеми української культури в історичному та сучасному аспектах. Публіцисти, есеїсти, літературні критики та історики літератури хочуть свідомо будити зацікавлення, стимулювати освіченого читача, викривати перед ним всі ті пере кручення, промовчування, шельмування діячів украї нської культури, що заповнювали сторінки журналів та книжок минулих десятиліть, і які привели до збайдужіння та зневіри в духовному потенціялі укра їнської культури. Основна й найважливіша ділянка, в якій най- сильніше відчутна зміна культурної атмосфери, це повернення українській культурі цілої низки поетів, письменників, публіцистів, науковців та культурних діячів, яких твори чи діяльність довгі десятиліття або промовчувано, або подавано у спотвореній інтер претації. Тут ідеться не тільки про авторів передра- дянського періоду, письменників розстріляного від родження, чи таких, що після Першої та Другої світових війн покинули Україну і творили закордоном, працівників пера західніх областей України, що тво рили поза границями Радянської України кінець XIX до половини ХХ-го ст., про тих, що стали жертвою репресій сталінських та післясталінських років до 80-их років включно, але й про окремі твори офіцій них, признаних авторів, які цензура викидала зі збірок, що здані були до друку, навіть ще в недалекий час. Саме цій темі присвячена стаття Тараса Салиги, що надрукував свої нотатки про неопубліковані тво ри в період застою.4 Почавши десь з 1987-го р. українські літературні журнали почали з передруку творів Українських авторів, про яких читачі майже нічого не знали, а їх прізвища в літературно-історичних матеріялах згаду валися хіба в негативному контексті. Сьогоднішна реабілітація замовчуваних чи негативно оцінюваних авторів кінця 19-го, початку і половини 20-го ст. пі шла куди дальше, ніж це було започатковано в роки післясталінської, короткотривалої відлиги початку і половини 60-их років. Для прикладу назвемо кілька визначних авторів, що стали в між часі доступними широкому колові читачів: це Володимир Винниченко, про якого появилася низка статтей, був опубліко ваний його утопійний роман ’’Соняшна машина”. Збірка оповідань ’’Краса і сила”, його останній роман ’’Слово за тобою, Сталіне” (Вітчизна 6-7/1989), за- повіджено друк його твору ’’Відродження нації”. Реабілітація та оприлюднення творів видатного 20 ’НАШЕ ЖИТТЯ”, ТРАВЕНЬ 1990 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
