Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
вала спідню відповідно загострену. Вся конструкція держиться на дерев’яних кілках. Якщо вибити кілки зі своїх гнізд, то скриня розпадається на компактно збите віко, дві бічні стіни з ніжками та біля 9-ти до щок, які утворюють передню й задню стінки та дно. Зібрану з окремих тут описаних елементів скри ню, після нанесених різьблених взорів, треба було покрасити. Для цього вживалося краски виготовле ної з вільхової кори та з тернини. Обстругувалося кору і варилося з неї краску. В минулому сторіччі не вживалося інших красок крім чорної. Її здобували розводячи сажу з комина на курячому білку. Тільки на початку XX сторіччя, бувало, вживали для покрас- ки синьку, а замість вільхової фарби вживали мага зинних красок. Очевидно, весільна скриня була мрією дівчат, які збиралися виходити заміж. Вони разом з матеря ми старалися заповнити їх всяким добром на нове життя. В них складалося призначені до вивозу з рід ної хати ’’скарби”, спомини про дівування, там вмі щувалася святкова одежа, подушки, верети, біжу терія. Як весільна молода їхала на нову домівку, то дружби старалися ’’тріскати” віком скрині. Про скрині співалося в ладканках і коломийках: ”Ой, даю я ти штири волоньки з широкої обори тай даю я ти нову скринечку й з нової комори. Всього ти даю, що дома маю Доленьки ти не вгадаю... Свахи співають: ”Ой, далисте нам скриню, то дайте й господиню”. І співають від молодої: ’’Час би, таточку, Сиві воли впрягати, Час би, матінко, Скринечку рихтувати... Коломийка: "Заладь мені, моя мамко, мальовану скриню, бо я не йду на служницю але на ґаздиню. Весільна скриня Wedding chest from Halychyna, Ukraine. ІВ А Н ГУ Щ А К Ц В ІТ Е Д О М А Т Е Р І Л Ю Б О В Ж ін к а для розквіту, Теща для привіту, А мати рідна кращ е від усього світу. Народна мудрість На вишитому рушнику Я прочитав цю мудрість звісну. Вона — як сповідь і як пісня В пісень безсмертному вінку. О скільки тих пісень-лілей Про сиву матір в нашім краї. А хтось її в куток ховає, Щоб краще бачити гостей. Не ображаймо матерів, Які живуть, живуть лиш нами — Своїми донями, синами, А внуками — і поготів. Не спекулюймо на любові, На їх довір’ї і журбі. Кров матері — в мені, в тобі, У кожнім вчинку, в кожнім слові. Тож не забруднюймо цю кров У дні буденні і святкові. На вишитому рушникові Цвіте до матері любов. Ой, дайте ми, моя мамко, Когутика в скриню, Аби мене рано будив молоду ґаздиню. Ладканка від імені матері молодої: ”Ой, не бував зьитенько не бував Лише прийшов зьитенько вбрабував, Взяв червоні воли із обори, Та й мальовану скриню з комори, Та й писані верітечки з постелі, Та й пухові подушечки з-під стелі. Не може нас не вражати давнина і чистота пред вічних народних обрядів і звичаїв. Сьогодні вже ні ’’скриночок не дають”, ні ’’воликів не впрягають”, але весільні гості, свахи про все те не забувають і не перестають співати пісень, які колись складали чи сті, щирі люди, їх предки, які не вміли ні читати ні писати. Такими самими невченими були майстри- скринники, які виготовляли своїми руками гарні, як писанки, весільні скрині. Я Р О С Л А В КО В А Л Ь Львів, 12.111.1990 18 "НАШЕ ЖИТТЯ”, ТРАВЕНЬ 1990 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
