Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Ярослава Сурмач-Милз. Artist Yaroslava Surmach-Mills. Вона ніжним поглядом повела по уставці й згор нула сорочку. — Зроду не стала б я зі свекрухою жити та догоджати їй, —гордо сказала Хведора. — Я під тією умовою і заміж іду за Степана, щоб мені не знати ніякої рідні. А подумав би він тільки зачепити мене пальцем! Зараз же покинула б його! — То ви тепер вередуєте, а за наші часи не насміли б того й подумати. Мені й тепер слухати чудно. Ну, а як же зять? Він теж скаже: не хочу твоєї рідні знати! — А не схоче, то як хоче! Силувать не буду. То вже як йому подобатиметься! Солончиха похитала головою, збигаючи на вуглик бурякову стьожку. — Без родини і свята немає. А у нас як же то весело було, як діждемо їхати на другий день Різдва до моїх батьків. Запрягається пара коней, санки заслані квітчастим килимом. Сніг рипить під полоз зям. Я в кожусі, ще й комір піднятий. Коні добрі, за гулянку перебігти тих пятнадцять верст. Тут нам радіють, зустрічають нас; а ми з собою гостинців привезли. Сажають нас за стіл та частують. Ми своїм хвалимося, а вони своїм. Весело та гарно, не хочеться і додому вертатися. А як ти знайшлася, то справляли хрестьбини! Поз’їздилася уся рідня й хати мало було. Мене обмостили на полу і накрили плечі оцим вовняним платком у квітках. Порядкувала у хаті тітка Любка, твоя хрещена мати, а свекруха лишилась біля печі та страв. Понапікали та понаварювали усього такого доброго, що довго потім згадували на хрестинний обід. Дід Оверко пішов танцювать з тіткою Гор- пиною, а дядько Хведір йому на перейми. Сміха було!.. — Та й без рідні веселих гостей можна мати, — зауважила Хведора. — Чуже не своє! На піл складалися по одному платки. — Оцей зелений материнський. Вони в нього ще ВЕСІЛЬНІ СКРИНІ ГАЛИЦЬКОЇ ЗЕМЛІ ’’Д О Б Р А Г О С П О Д И Н Я , К О Л И П О В Н А С К Р И Н Я " — (Словар укр. мови Грінченка) "Скриня” в Грінченка не переводиться на росій ське — "сундук”. В новіших словниках вже прийнято вживати такої назви, як синоніму. Назва "скриня” пі шла з латинського — "скрініюм” (італійське "скріна”). В нашій статті йдеться про "Весільну скриню”, яка по бутувала в гірських і підгірських околицях Галицької землі. Практично, описувані скрині ще існували при кінці 20-их років нашого віку. Ще були майстри- скринники, які їх виготовляли і розвозили по ярмар ках. Сьогодні виконати таку скриню неможливо: не має майстрів, загубилася технологія їх виготовлення, немає відповідного матеріялу. Матеріялом для виго товлення скринь було, як правило, букове дерево. Воно виявилося довготривалим, скрині виготовлені на початку минулого сторіччя, хоч поточені шашелем, ще й сьогодні виглядають добре. Дерево купувалося ”на пні”. Різалося ковбани довжиною одного метра і по певній схемі кололося. Треба було вміти вгадати характер дерева. Якщо воно погано кололося, май стер мав втрати. Сушилося поколоті поліна над ко- либою протягом двох тижнів. Як бачимо, майстер не мав під рукою тартачних дощок. Він їх "вирубував", а відтак мусів вигладжу вати спеціяльним прибором, що називався "скібель- ка”. Приблизні розміри скринь: ширина — один метр, глибина — 50 см, висота 80-90 см. Частина висоти припадала на ніжки, які бували досить високі. Скри ні приходилося стояти на глиняній підлозі і треба було її ізолювати від вогкости. Віко скрині має ви гляд двоспадистого дашка. Дошки з’єднувалися в той спосіб, що верхня окремою вижлобиною накри НАШЕ ЖИТТЯ”, ТРАВЕНЬ 1990 17
Page load link
Go to Top